Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв’язків з іншими службами, робочого плану рахунків, технології обробки даних тощо.

Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).

Під операцією розуміють сукупність елементарних дій, пов’язаних єдністю цілі або змістом об’єкту праці. Так, приймання документів від матеріально відповідальних осіб має об’єктом певну сукупність документів, а метою – уточнення необхідних для відображення в обліку даних і перевірку їх оформлення за всіма правилами; розноска в картки аналітичного обліку має об’єктом праці певний комплект карток, а метою – систематизацію облікових даних.

Виконувані в ході облікового процесу операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні. Творчі, організаційні та допоміжні.

Технічні операції (не потребують значних розумових зусиль, легко автоматизуються) – записи до регістрів обліку, підрахунок даних первинних документів, відомостей, регістрів; сортування документів перед передачею до архіву; виписка та розмноження первинних документів.

Логічні операції – упорядкування масивів вихідних даних (кодування документів та їх сортування перед записом до накопичувальних відомостей та регістрів обліку); підготовка на підставі облікових даних довідок; звірка розрахунків з підприємствами та особами; листування з дебіторами. Операції цієї групи в структурі праці бухгалтерів займають незначну частку.

Аналітичні операції містять елементи різних співставлень: приймання, формальна та логічна перевірка звітів матеріально відповідальних осіб, виявлення та виправлення помилок в обліку; звірка даних бухгалтерського та первинного обліку; складання бухгалтерських розрахунків; інвентаризація, попередній контроль витрачання матеріальних цінностей та грошових коштів. Аналітичні операції часто поєднуються з логічними, а іноді з технічними.

Творчі операції – складні розрахунки, співставлення, вибір варіантів рішень на підставі критеріїв, що часто визначаються самим виконавцем. Наприклад, економічний аналіз кошторисів витрат, собівартості продукції в розрізі цехів, калькуляції, оцінка ефективності господарської діяльності, проведення документальних ревізій цехів, підготовка методик, інструкцій, складання планів роботи бухгалтерії тощо.

Організаційні операції відрізняються від попередньої групи адміністративною направленістю, наприклад, підтвердження висновків комісії про списання недостачі чи списання або псування матеріальних цінностей, затвердження та контроль виконання планів роботи бухгалтерії.

Допоміжні операції з матеріального забезпечення бухгалтерії; ведення діловодства; підшивки документів та архівному їх зберіганню; різні разові роботи, що не увійшли до попередніх груп операцій.

Технічний аспект облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку. Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму обліку, про що зазначається в Наказі про облікову політику.

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Іноді під формою обліку розуміють порядок трансформації вихідної інформації в звітну і пов’язані з цим матеріальні носії. Таким чином, поняття форми асоціюється з книжковою формою обліку, для якої матеріальні носії тільки і мають значення.

В якості первинного критерію при визначенні форми обліку виступають базові методологічні принципи: умови праці бухгалтера, поширення обліку, його регламентація тощо.

Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, відповідні форми зв’язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів – все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку.

Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку призначені різні облікові регістри.

Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов’язання економічного суб’єкта.

Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:

кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;

послідовністю та способами записів в облікових регістрах;

звя’зком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.

Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.

До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема, вони повинні:

забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообігу засобів, оперативний і поточний контроль управлінських рішень, збереження власності, ефективне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на підприємстві;

бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить значні, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;

максимально відповідати потребам зведення інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;

забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;

забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;

найповніше задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми ведення бухгалтерського обліку повинні будуватись таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, необхідно дотримуватись загальних методологічних