Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Варіант 15

Індивідуально навчально-дослідна робота

з дисципліни ,, Гроші та кредит’’

1.Методи регулювання інфляції.

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Інфляція - явище досить складне за формою її прояву та сукупністю чинників, що її спричиняють. Серед головних причин інфляції виокремлюють, по-перше, зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту. Якщо центральний банк країни з економічних або з політичних обставин швидко збільшує грошову масу в національній економіці, то неминуче розвивається інфляція попиту. По-друге, це дефіцит державного бюджету. По-третє, це монополії та необґрунтовані привілеї. По-четверте - структурні диспропорції в національній економіці.

Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є: ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів, скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

Антиінфляційна політика проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики, політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно. Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. З метою вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Для вилучення частини зайвих грошей форсується випуск державних позик.

Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Політика дефляції при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов’язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому уряду нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляцій ні методи інфляційними.

Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить у скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальне напруження.

Інфляція є багатофакторним процесом, тому для боротьби з нею потрібно використовувати широкий арсенал знарядь, методів, спрямованих на недопущення, зниження рівня інфляції. Це зокрема створення сприятливих умов для дії законів ринку, стимулювання приватного підприємництва, проведення антимонопольної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочення державної підтримки малорентабельних підприємств та галузей, введення гнучкої податкової політики, зростання грошових заощаджень населення. Усі ці заходи позитивно впливають на розвиток виробництва, підвищення продуктивності праці.

Особливе місце в антиінфляційній стратегії займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв’язків країни. Зовнішньоекономічна політика має спрямуватися на досягненні рівноваги у торгівлі товарами і послугами шляхом підтримання експортних галузей та захисту національного виробника. Водночас уряд і центральний банк повинні проводити конструктивну політику, яка б підтримувала стабільний курс національної валюти і не стимулювала зростання імпорту. Тому проведення такої політики вимагає значної мужності і політичної волі, певних жертв з боку суспільства. Проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню економіки стабільними грошима.

2. Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетаристських теорій.

Монетаризм - сучасна економічна школа,яка доводить, що зміна пропозиції грошей є головною причиною макроекономічних коливань, Представники монетаризму вважають, що найкраща макроекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси постійним темпом.

Грошово-кредитна політика України пройшла складний, звивистий шлях розвитку. Вона поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського.

З 1994 р. в економічній політиці відбулися зміни, особливо в монетарній сфері, а саме:

- був проголошений курс на прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки;

- у фіскально-бюджетній політиці визнавалось за необхідне переорієнтуватися на подолання бюджетного дефіциту, зменшення податкового тиску і переведення суб’єктів господарювання на засади самофінансування;

- у грошово-кредитній політиці було взято курс на формування ринку цінних паперів, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму і скорочення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.

Орієнтацією грошово-кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася у багатьох діях і рішеннях Національного банку. Це насамперед перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтація її на регулювання грошової маси в обороті відповідно до динаміки обсягу ВВП. Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити послідовну орієнтацію НБУ на утвердження своєї самостійності в проведенні монетарної політики, збереження незалежності від органів виконавчої влади, лібералізацію кредитного і валютного ринків, запровадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів тощо.

Монетарна політика НБУ сприяла досягненню фінансової стабілізації, яка стала відчутною з 1996 р., це дало змогу організовано і оперативно здійснити у вересні 1996р. грошову реформу, яка, поряд з іншим, сприяла підвищенню рейтингу України на фінансових ринках світу. Пом’якшення монетарної політики НБУ сприяло уповільненню темпу скорочення реального ВВП і відновленню зростання вітчизняної економіки у 2000р. Ефективність впливу монетарної політики на обсяг національного виробництва і зайнятість у перехідній економіці залежить не лише від характеру та методів її здійснення, а й від узгодженості з іншими видами економічної політики, так наприклад з фіскальною політикою.

3. Термінологічний словник.

Актив банку - накопиченні упродовж діяльності банку


Сторінки: 1 2 3 4