продукції, для правильного і своєчасного її оприбутковування на склад, зберіганням продукції, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі.
При організації обліку готової продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.
За ступенем готовності розрізняють готову продукцію, напівфабрикати і неготову продукцію (незавершене виробництво).
За технологічною складністю готову продукцію поділяють на просту і складну. Остання у свою чергу поділяється на основну, побічну і супутню.
Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:
натуральних, які характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до її фізичних властивостей;
умовно-натуральних, які необхідні для одержання узагальнених показників і обліку однорідної продукції.
У поточному (аналітичному) обліку готова продукція відображається в натуральному та вартісному виразі.
Існують два варіанти оцінки руху готової продукції протягом звітного періоду в поточ-ному обліку: –
за фактичною виробничою собівартістю го-тової продукції протягом звітного місяця; –
за обліковими цінами (плановою (норма-тивною) собівартістю, оптовими чи відпускни-ми цінами).
Застосування оцінки руху готової продукції за обліковою вартістю передбачає визначення та облік відхилень фактичної виробничої собівар-тості готової продукції від її вартості за обліко-вими цінами.
Для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства Планом рахунків передбачено рахунок 26 “Готова про-дукція”.
По дебету рахунка 26 “Готова продукція” відображаються:
надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівар-тістю або за нормативною вартістю;
повернення покупцями;
оприбуткування надлишків, виявлених у результаті проведеної інвентаризації;
дооцінка (у межах попередньої уцінки).
По кредиту рахунка 26 “Готова продукція” показуються:
продаж готової продукції за грошові кошти;
обмін у межах бартерних (товарообмінних) операцій на інші види, необоротних чи оборотних активів;
безоплатна передача (для рекламних, бла-годійних та інших цілей);
переведення до складу запасів іншого виду (припустимо, відпуск як комплектуючого виро-бу для виробництва іншого виду продукції);
уцінка;
списання внаслідок нестач, розкрадань, над-звичайних подій тощо.
Дебетове сальдо по рахунку 26 “Готова продукція” показується в Балансі по однойменно-му рядку 130 “Готова продукція”.
Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто, не завершену обробкою продукцію в процесі виробництва.
У поточному обліку готову продукцію оцінюють за “твердими” обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю).
Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.
При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.
Оцінка продукції за “твердими” обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.
1.2 Облік реалізації готової продукції та її документування
Відвантаження готової продукції оформляється наступним чином:
Накладна. На накладній ставиться підпис покупця або іншої уповноваженої особи. Товарно-транспортна накладна виписується, як правило, в шістьох примірниках: покупцю, клієнту, водію, пропуск для охорони, залишається для заводу, під реєстрацію.
Рахунок-фактура. Рахунки-фактури на відвантажену продукцію направляються покупцям, а їх копії залишаються в бухгалтерії підприємства-постачальника. В рахунках-фактурах вказуються: найменування вантажоотримувача та відправника, їх адреса, номер договору, найменування банку і його реквізити, сума рахунку-фактури, дата відвантаження та інша необхідна інформація.
На основі накладної та інших первинних документів виписується рахунок-фактура.
В бухгалтерії на основі первинних документів по прибутку та видатку ведуться накопичувальні відомості випуску продукції в натуральному та вартісному вимірниках та накопичувальна відомість відвантаженої продукції.
На основі здавальних накладних, що виписуються в двох примірниках, складається Відомість відпуску продукції. Оцінка в звітному періоді може здійснюватись по фактичній собівартості та по обліковим цінам з деяким відхиленням від фактичної собівартості. В кінці місяця обов’язковою умовою являється облік продукції по фактичним собівартості (визначається по даним аналітичного обліку затрат на виробництво).
Реалізованою продукцією підприємства рахується продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовнику) пред’явлені розрахункові документи. Пред’явленими розрахунковими документами (покупцю, замовнику) вважаються документи з моменту їх подачі в установу банку (при умові здійснення розрахункових операцій через установи банків) або передачі їх покупцеві (замовнику) у відповідності з умовами, передбаченими договором (контрактом), тобто, без участі установ банків.
Якщо покупець (замовник) по умовам договору отримує продукцію безпосередньо на підприємстві-виробнику, то така продукція вважається реалізованою після видачі та відповідного оформлення та пред’явлення покупцю-замовнику розрахункових документів.
Реалізованою продукцією також вважається продукція, за яку підприємство-продавець отримало оплату у формі авансових платежів.
Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари та продукцію здійснюються готівкою, дохід і валовий дохід від реалізації визначають в міру отримання готівки.
Визначення результатів реалізації по методу нарахування наближає застосовувану в Україні систему обліку та статистики до загальноприйнятої в міжнародній практиці.
Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), вказана в оформлених як обґрунтування для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), зарахована як оплата на рахунки підприємств в установах банків.
У відповідності з таким трактуванням в поняття “реалізована продукція” внесено зміну до обліку реалізованої продукції.
Для відображення собівартості реалізованої продукції введений активний рахунок №90 “Собівартість реалізації”, який в кінці звітного періоду списується на зменшення фінансових результатів підприємства (в дебет рахунку №79 “Фінансові результати”). Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок №70 “Дохід від реалізації” (в дебет рахунка), витрати на