Нарахування заробітної плати, яка включається до витрат виробництва, може проводитися в різних формах, кожна з яких має свої особливості при документаль-ному оформленні. У відрядній формі можуть використовуватися такий первинний документ, як рапорт про виробіток та приймання робіт за зміну. При погодин-ній формі оплати праці основним документом, який служить для нарахування заро-бітної плати, є табель використання робочого часу (Додаток Е). Ці первинні документи є підставою для нарахування заробітної плати. Всі зазначені первинні докуме-нти передаються в бухгалтерію для подальшої обробки і складання розрахунково-платіжної відомості (Додаток Ж).

Порядок справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове страхування на випадок безробіття та інші види страхування регулюються чинним законодавством.

Для обліку амортизаційних відрахувань, які відносяться на витрати виробницт-ва, в бухгалтерії ведеться відомість нарахування амортизації ( Додаток З).

Витрати, які включають у виробничу собівартість продукції, обліковують на рахунку 23 „Виробництво". Цей рахунок призначений для уза-гальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Аналітичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами виготовлюваної продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

ТОВ «Сандерс-Виноградів» не використовує рахунок 91“За-гальновиробничі витрати”, тому всі накладні витрати списуються безпосередньо на рахунок 23 “Незавершене виробництво”.

На багатьох підприємствах, що займаються виготовленням продукції, напри-кінці звітного періоду є продукція, обробку якої або не завершено, або вона не пройшла випробування, приймання чи комплектацію згідно з умовами договорів із замовниками не відповідає стандарту. Така продукція належить до незавершеного виробництва. Залишок незавершеного виробництва відображається по дебету рахунку 23 „Виробництво".

Величина витрат незавершеного виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. З цієї причини для перевірки об’єктивності облікових даних про незавершене виробництво періодично проводиться його інвентаризація по всіх стадіях та переділах технологічного процесу. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Таблиця 2.4 - Типові бухгалтерські проведення з обліку витрат на виробництво

№ п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція

Дебет | Кредит

Списано на виробництво продукції:

1 | Прямі матеріальні витрати | 23 | 20,022

2 | Прямі витрати на оплату праці | 66

3 | Прямі витрати на соціальні заходи | 65

4 | Нараховано амортизацію основних засобів, що використовуються у виробництві | 23 | 131

5 | Оприбутковано залишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації | 23 | 71

Надійшла продукція з виробництва:

1 | Відходи виробництва | 209 | 23

2 | Готова продукція | 26

4 | Повернуто невикористані у виробництві матеріальні цінності | 201 | 23

5 | Відображено втрати від невиправленого браку | 24 | 23

7 | Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей і незавершеного виробництва в цехах | 947 | 23

При виготовленні готової продукції також можливий брак. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За характером виявлених дефектів брак поділяють на виправний та остаточний.

Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Витрати на виправлення браку відображаються в документах на витрати матеріалів (накладні-вимоги) і про виробіток робітників (наряди).

Остаточний брак — це такий брак, який технічно неможливо або економічно недоцільно виправити.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній брак — це брак, виявлений на підприємстві контролерами відділу технічного контролю.

Зовнішній брак — це брак, виявлений споживачем продукції.

У собівартість внутрішнього виправного браку включається вартість витрачених на виправлення матеріалів і заробітна плата робітників, нарахована за виправлення. У собівартість зовнішнього виправного браку включаються ті ж витрати плюс витрати на перевезення продукції.

У собівартість зовнішнього остаточного браку включається фактична виробнича собівартість продукції, витрати на заміну і перевезення продукції, а також сума сплаченого покупцю штрафу за поставку неякісної продукції (за мінусом вартості отриманих матеріалів від браку).

Для узагальнення інформації про брак використовується рахунок 24 «Брак у виробництві». За дебетом цього рахунка відображається вартість остаточного браку, витрати, пов’язані з виправленням виправного браку, за кредитом — відшкодування браку. Різниця між сумами записів за дебетом і кредитом показує вартість втрат від браку, які списуються на дебет рахунка 23 «Виробництво».

Готовою продукцією вважаються конкретні ви-роби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві та відповідають затвердже-ним стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого поряд-ку прийняття продукції.

Готова продукція становить основну частину товарної продукції підприємства. В основному готова продукція призначена для реалізації, але певна її частина