- не дотримання трудової і виконавської дисципліни працівниками, що знаходиться в його підкоренні.

- невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків згідно інструкції в межах, визначених чинним трудовим законодавством України;

- спричинення прямого матеріального збитку підприємству, також як за дії ( або бездіяльність), що привели до матеріального збитку;

- несе персональну відповідальність за збереження і нерозпо-всюдження наданої в його розпорядження службової інформації.

Обов’язком головного бухгалтера є:

- забезпечувати створення і ефективне функціонування структурного підрозділу;
- забезпечувати ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних;

- вживати всі необхідні заходи для запобігання несанкціонованому виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну;

- забезпечувати складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки до відповідних органів;

- здійснювати заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації керівництву про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства;

- за погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечувати перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводити розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов’язань;

- здійснювати контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

- брати участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

На основі характеристики керівного складу підприємства можна судити про високий рівень компетентності, тобто воно ефективно організовує і стимулює діяльність підприємства, досягло вершин у роботі. Тому проаналізувавши дану інформацію, доцільно довіряти внутрішньому контролю підприємства.

Наступним кроком є попереднє ознайомлення з системою внутрішнього контролю підприємства, а саме середовищем та процедурами контролю.

Вивчення системи внутрішнього контролю вимагає від аудитора розробки процедур для збору свідчень стосовно належної (відповідної) оцінки системи.

Щоб створити і підтримувати систему внутрішнього контролю, клієнт повинен мати обширну власну документацію. Вона включає засновницьку документацію, інструкції з ведення бухгалтерського обліку, організаційні схеми та ін. Аудитор вивчає відповідну інформацію і обговорює її з працівниками підприємства, щоб переконатись в тому, що вони правильно інтерпретують і розуміють цю інформацію.

Внутрішній контроль на ТОВ «Сандерс-Виноградів» - це правила і процедури контролю, запроваджені керівником підприємства для досягнення мети, забезпечення стабільної і ефективної діяльності підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження і раціонального використання активів підприємства, запобігання та розкриття фальсифікації, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка та надійність фінансової інформації.

До системи внутрішнього контролю на підприємстві належать: директор, якому підпорядковуються: заступник директора головний бухгалтер, головний економіст, юридичний відділ, відділ кадрів.

Об’єктами внутрішнього контролю на підприємстві є організаційно-технологічні, фінансово-господарські процеси, стан і використання всіх видів ресурсів, господарських операцій. В процесі здійснення внутрішнього контролю керівник підприємства попереджає здійснення незаконних, економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень (періодичний контроль), ліквідує допущені недоліки на стадії здійснення господарських операцій у процесі діяльності підприємства(поточний контроль), визначає законність, економічну доцільність здійснених господарських операцій, реалізацією управлінських рішень (наступний контроль).

Система внутрішнього контролю виходить за межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції - заходи і записи, які характеризують важливість діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

діяльність керівництва (власників) клієнта;

політика та методи керівництва;

організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов’язків;

б) процедури контролю включають:

- періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

- перевірку арифметичної точності записів;

- контроль за умовами функціонування комп’ютерних інформаційних систем, зокрема контроль над періодичними змінами комп’ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

- введення і перевірку контрольних рахунків та облікових реєстрів по рахунках;

- порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

- зіставлення внутрішніх правил з вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

- порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;

- порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Розуміння системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціонування дадуть можливість аудитору:

з’ясувати для себе види істотних перекручень у фінансових звітах;

визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок;

запланувати аудиторські процедури.

Щодо особливостей облікової політики підприємства, то вони були розглянуті в попередньому розділі.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Аудиторський ризик – це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання всіх аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде виданий позитивний висновок і навпаки.

Властивий ризик – це ризик того, що реєстри бухгалтерського обліку і відповідно фінансова звітність клієнта містять недостовірну інформацію.

Ризик контролю – це ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може вчасно запобігти помилкам або знайти їх у обліку і