Рис.1.4 Можливі моменти визнання доходу від реалізації

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, затвердженому наказом міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, норми якого не поширюється на доходи пов’язані з:

реалізація цінних паперів;

договорами оренди;

контактами на надання послугу сфері будівництва;

дивідендами, що підлягають одержанню за результатами фінансових інвестицій і обліковуються за методом участі в капіталі;

страховою діяльністю;

змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов’язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) зазначених активів і зобов’язань;

змінами вартості інших поточних активів;

видобутком корисних копалин.

Дохід визначається при дотриманні таких умов:

при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства;

оцінку доходу може бути достовірно визначено.

Вище згадані критерії визначення доходу, як правило застосовуються окремо до кожної операції. Однак за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати критерії визнання до окремих елементів однієї операції. Наприклад, якщо вартість реалізації продукції включає суму за майбутні послуги (припустимо - монтаж), яка належить до визначення, ця сума підлягає відстроченню і визначається доходами у періоді надання такої послуги. І навпаки критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції не можна зрозуміти без розгляду серії операцій в цілому. Наприклад, якщо підприємство може реалізувати товар і водночас укласти окремий договір на придбання цих товарів пізніше, таким чином спростовуючи істотний результат операції; в цьому випадку обидві операції мають розглядатись разом.

Не визначаються доходами, оскільки не є економічно вигідними, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу суми, одержувані від третіх осіб, таких як :

податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетні фондів;

надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

попередня оплата продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам.

Доходи від господарської діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку і звітності за видами діяльності (рис. 1.5).

Це дає можливість визнавати дохід, ураховуючи особливість і сутність кожної операції, і забезпечує підставу для подальшого аналізу діяльності підприємства і контролю за нею, для прийняття управлінських рішень. Склад доходів, які відносяться до кожної групи, установлено П(С)БО 3.

Дохід (виручка) від реалізації продукції та інших активів визнається у разі наявності наступних вимог:

покупцеві передані суттєві ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на товар (продукцію, актив);

підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;

витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Рис.1.5 Класифікація доходів

Важливе значення при визначенні доходу мають умови договору (контракту) продажу активу. Якщо умовами договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту її доставки на склад, то відповідно, всі ризики транспортування бере на себе продавець, і тому відображення доходу в обліку буде зроблено після підтвердження факту оприбуткування доходу в обліку буде зроблено після підтвердження факту оприбуткування продукції на склад покупця. Якщо ж умовами контракту передбачено, що право власності на продукцію переходить з моменту її завантаження на транспортні засоби, відображення доходу в обліку робиться після підтвердження факту списання продукції зі складу продавця. Визначений дохід від реалізації продукцій (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину сумнівної і безнадійної заборгованості. Сума такої заборгованості визначається витратами підприємства.

В бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, що підлягають одержанню (рис. 1.6).

Рис.1.6 Критерії оцінки доходу

Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, як правило визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користуванням активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації, яку може бути отримано, з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки, що надаються підприємством.

Таким чином дохід виражається в тій сумі грошових коштів, які були отримані або підлягають отриманню.

Отже, в даному питанні ми розглянули основні принципи визнання, класифікації та оцінки витрат (собівартості виробленої та реалізованої продукції) та доходів (зокрема від реалізації продукції), які є одними з найважливіших облікових категорій та основними елементом звіту про фінансові результати. Рівень доходів будь-якого підприємства у співвідношенні з витратами дозволяє користувачам робити висновки про ефективність діяльності підприємства та перспектив його подальшого розвитку.

1.4 Теоретичні основи аудиту готової продукції та її реалізації

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Звідси отримання до-ходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнен-ня основної мети підприємництва.

У ринкових умовах господарювання результати діяльності суб'єктів підприємницької діяльності є інформацією, яка цікавить широке коло користувачів фінансо-вих звітів. Зокрема об'єктивна і достовірна інформація про діяльність суб'єктів господарювання необхідна:

- власникам суб'єктів господарювання для визначення стратегії їх розвитку;

- інвесторам при вкладанні своїх капіталів у інші суб'єкти господарювання;

- банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

- постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені това-ри, виконані роботи і надані послуги;

- акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

- державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

- державним