Рішення про створення резервних фондів повинне бути зафіксоване в обліковій політиці організації. Якщо ж організація не створює резервних фондів, то цей факт можна не обмовляти в обліковій політиці.

Як уже зазначалося по формах власності виділяють приватний капітал державний капітал .

Під державним власним капіталом розуміють власні джерела утворення господарських господарських засобів, які забезпечують безперервну діяльність.

У складі власного капіталу установи обліковується балансова (первісна за нововведеними необоротними активами) вартість необоротних активів, первісна вартість малоцінних швидкозношуваних предметів, результати виконання кошторисів, результати переоцінок.

До власного капіталу входить:

фонд у необоротних активах;

фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметів;

результати виконання кошторисів;

результати переоцінок.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження установи як внески або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств та організацій без повернення) [29, с.336].

Основними нормативними документами при формуванні капіталу виступають Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та Закон України “Про господарські товариства”.

Господарським кодексом України передбачено особливості формування власного капіталу на підприємстві різних форм власності, тобто унітарні (державні підприємства, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника та підприємства, засновані на приватній власності об’єднання громадян, релігійної) та корпоративні (кооперативи, господарські товариства, ін.).

Власний капітал регулюється П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”, який висвітлює питання обміну власного капіталу, нарахування дивідендів, питання емісії і іншими елементами власного капіталу, і П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерского обліку дозволяють сподіватися на транспарентність цього звіту.

Облік власного капіталу на міжнародному рівні регулюється:

- Концептуальною основою складання та подання фінансової звітності;

- МСБО 1“Подання фінансової звітів”;

- МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання”.

Концептуальна основа складання та подання фінансової звітності повністю збігається із визначенням, наведеним у П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого, як уже зазначалося, власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань

Спеціального МСБО, присвяченого питанням обліку та звітності при операціях зі власним капіталом немає, але деякі питання з даної тематики розглядаються в двох Тлумаченнях, випущених Постійним комітетом з тлумачень при Комітеті з міжнародних стандартів фінансової звітності – ПКТ 16 “Акціонерний капітал” і ПКТ 17 “Власний капітал: витрати на операції з власним капіталом”.

Щодо власного капіталу бюджетних установ, його регулювання відображається у Плані рахунків - Наказ ГУДКУ “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ” №114 від 10.12.1999 р.[19], та Інструкції №61 - Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. “Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ” [20].

1.3 Методика організації обліку і обчислення капіталу за різних організаційно-правових форм господарювання.

З метою ведення бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних із формуванням та відображенням зміни розміру власного капіталу виділяють: статутний, пайовий, додатково вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), вилучений капітал, неоплачений [31, с.53].

Крім цих складових елементів власного капіталу, П(С)БО 2 визначає коригувальні показники, які відображають рух власного капіталу підприємства у процесі його формування. До цих показників відносять неоплачений і вилучений капітал [16, с. 11-17].

Щодо бюджетних установ, як уже зазначалося то тут власний капітал складається із фонду у необоротні активи, фонду у малоцінні швидкозношувані предмети, результатів виконаних кошторисів та результатів переоцінок [33, с.334].

Термін “статутний капітал” означає суму вкладень підприємства в його активи за номінальною вартістю, зафіксованою в установчих документах.  

Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на рахунку 40 “Статутний капітал”. Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунка 40 “Статутний капітал”, згідно з Інструкцією №291, відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства [62, с.348].

Основними первинними документами сб'єктів господарської діяльності є наступні:

- При формванні та збільшенні: статут, установчий договір, накладні, виписки з банку, акт приймання-передачі основних засобів, рішення зборів акціонерів(засновників), довідки та розрахунки бухгалтерії, ПКО, тощо;

- При зменшенні: Статут, установчий договір, рішення зборів акціонерів (засновників); платіжні доручення; ВКО, виписки з банку, реєстраційна картка встановленого зразка, нотаріально завірені зміни до установчих документів, протокол загальних зборів учасників, документ що засвідчує внесення плати з державну реєстрацію, довідки бухгалтерії, тощо.

Другою формою власного капіталу є пайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Тобто пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності [62, с.349].

Джерелом формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові пайові внески, які находять від членів акціонерних товариств.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних запасів підприємства, по яких воно розпайоване (акціонерні товариства, приватні орендні підприємства тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”. По кредиту відображається збільшення, а по дебету –