Важливим, документом, що визначає обов'язки виробника про-дукції та споживача є договір купівлі-продажу, в якому зазнача-ються умови поставок, кількість, ціна, строки, форми розрахунків. Умови поставок включають такі елементи, як упаковка, тара, вантажно-розвантажувальні роботи, доставка до перевізника, страхування вантажів, тарифи за перевезення та ін.

Відділ збуту підприємства реєструє договори в окремих картках, де відображаються показники укладених договорів щодо кількості, якості, ціни, строків поставок, і робить відмітки про їх виконання. Невиконання умов договорів повинно аналізуватися щодо виявлення причин відхилень та обставин, за яких вони виникли.

Відділ збуту формує портфель замовлень на продукцію, роботи та послуги і стежить за його виконанням. У випадку зміни кон'юнктури ринку, попиту на продукцію працівники відділу збуту повинні планувати зміни у виробничій діяльності підприємства, щоб оперативно реагувати на поточні зміни на ринку і розроб-ляти стратегію розвитку маркетингової та збутової діяльності.

Роль відділу збуту полягає в забезпеченні стабільного рівня рентабельності й прибутковості підприємства, тому його працівники визначають, що є головним: рівень якості, обсяг збуту, ступінь інноваційності, вид упаковки чи інші показники, котрі забезпечують збут. Вони визначають, як організувати збут - через власну мережу доставки споживачеві чи скористатися послугами посередників, використати той чи інший вид реклами, встановити діапазон цін, визначити важливість цінового фактора у конкуренції, реакцію споживачів на ціни тощо.

Оперативна робота відділу збуту полягає в тому, щоби слідку-вати за строками відвантаження продукції, для чого дається розпорядження експедиторам куди, в якому обсязі та яким способом відправити продукцію; виписувати накази-накладні, які служать для виписки рахунків-фактур (зазначаються юридичні адреси платника, кількість, ціна, сума за продукцію (роботи, послуги), податок на додану вартість). Рахунки-фактури є основою для виписки платіжних документів на отримання з покупця плати за реалізовану продукцію. Крім вартості продукції, податку на додану вартість, у рахунках до оплати можуть бути вказані також транспортні витрати, сума страхування вантажів та інші елементи.

Потрібно мати на увазі, що нестача продукції, матеріалів або невідповідність їх якості умовам договору викликає штрафні санкції і повернення такої продукції. У цьому разі виробник повинен компенсувати сплачену покупцем суму, а продукцію віддати на переробку. З винних осіб необхідно стягувати (частково чи повністю) завдані підприємству збитки.

Процес збуту починається з моменту оприбуткування готової продукції, а завершується отриманням коштів від покупців. Тому в полі збору бухгалтерії продукція знаходиться протягом усього періоду, поки вона не буде оплачена, хоча право власності на неї переходить від виробника до покупця після дати відвантаження.

Затримка в оплаті продукції негативно позначається на фінан-совому стані підприємства, тому доцільно у штаті мати юриста для роботи з претензійно-позовними справами, який би займався оптимізацією дебіторської заборгованості.

Комплекс організаційно-правових питань роботи підприємства належить до розряду актуальних ринковому середовищі, що вимагає посиленої уваги як з боку управління, так і з боку бухгалтерської служби.

1.2 Готова продукція та її оцінка

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бух-галтерського обліку 9 «Запаси» та Інструкції до плану рахунків № 291 від 30.11.1999 р.

Готовою називають продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, повністю закінчена обробкою, пройшла випробування, приймання, укомплекту-вання і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами).

Облік готової продукції та її реалізації необхідний для контролю за наявністю, рухом, зберіганням продукції, для правильного і своєчасного її оприбутковування на склад, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі.

При організації обліку готової продукції основним є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступе-нем готовності та технологічною складністю.

За формою готова продукція класифікується як уречевлена і як ре-зультат виконаних робіт чи наданих послуг.

За ступенем готовності розрізняють готову продукцію, напівфабрикати і него-тову продукцію (незавершене виробництво).

За технологічною складністю готову продукцію поділяють на просту і склад-ну. Остання у свою чергу поділяється на основну, побічну і супутню.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:—

натуральних, які характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відпо-відно до її фізичних властивостей;—

умовно-натуральних, які необхідні для одержання узагальнених показни-ків з обліку однорідної продукції.

Залежно від виду відпуск готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по-різному. Продукція, яка має кількісні, якісні та вар-тісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відва-нтаження та реалізація. Водночас можливий інший підхід (на дрібних підприємст-вах), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у цеху, звідки її відвантажують і реалізують покупцеві.

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів - накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни - планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами - плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка