3.1.5. Видатки на фінансування оборони і правоохоронних органів

Витрати на оборону об'єктивно зумовлені необхідністю захисту інтересів держави в міжнародному співтоваристві. Розмір витрат визначається передусім воєнною доктриною, яку затверджує Парламент, виходячи з співвідношення різ-них воєнних угрупувань у світі, напрямів зовнішньої по-літики України тощо.

Витрати на оборону в кожному бюджетному році визна-чаються за встановленими нормами грошових видатків на різні потреби армії та флоту. Фінансування здійснюється за кошторисом Міністерства оборони України. У ньому визна-чають видатки на оплату поставок озброєння, техніки, па-лива, продовольства, матеріальних засобів, виплату заробіт-ної плати військовослужбовцям, грошового утримання ря-довому і сержантському складу військ, утримання вищих військових навчальних закладів, госпіталів, санаторіїв, ліку-вальних закладів, клубів тощо.

Крім цього в кошторисах передбачають витрати на за-безпечення господарсько-побутового облаштування військ, фінансування капітального будівництва, ремонт зброї та побутової техніки.

Більшість витрат здійснюється централізовано, проте деякі витрати, наприклад виплата грошового забезпечення, ремонт військової техніки, провадять військові округи і з'єднання. Всі витрати здійснюються з загальнодержавного бюджету. Міністерство оборони України складає зведений кошторис витрат і подає його Міністерству фінансів для включення до бюджету.

Міністерство фінансів України розглядає поданий кош-торис щодо обґрунтування розрахунків і норм витрат. За необхідності в кошторис витрат Міністерства оборони вно-сяться корективи і уточнення.

У процесі виконання бюджету здійснюється контроль за витрачанням коштів з боку як Міністерства фінансів, таких фінансових служб у військових частинах під керівництвом Головного фінансового управління Міністерства оборони України. В аналогічному порядку визначають витрати на фінансування Національної гвардії та правоохоронних ор-ганів з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

3.1.6. Видатки на державне управління

Витрати на управління розрізняють залежно від джерел їхнього покриття. Так, у цілому в державі вони мають до-сить складну структуру. Витрати на управління господарсь-кими структурами різних типів і форм власності відносять на собівартість продукції, робіт і послуг. Господарські об'єд-нання, концерни, асоціації та інші формування покривають свої витрати за рахунок одержуваних відрахувань від при-бутку підприємств, що входять до їх складу.

Витрати на управління установами соціально-культурної сфери передбачаються в кошторисах цих установ і окремо в бюджеті не виділяються.

Витрати на управління в бюджеті передбачаються тільки на утримання вищих і місцевих органів державної влади і управління, в тому числі законодавчої, виконавчої, судової влади і прокуратури. Розмір витрат визначають за кошто-рисом по кожному міністерству, відомству, Кабінету Мініс-трів, Верховній Раді, апарату Президента тощо. В кошто-рисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату управлінського апарату, відраху-вання на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентарю для управлінських ці-лей, ремонт адміністративних приміщень тощо.

Витрати за кошторисами обґрунтовуються відповідни-ми розрахунками. Основними показниками для визначен-ня витрат є чисельність працівників, посадові оклади, пло-ща приміщень і норми витрат. Чисельність апарату цен-тральних органів управління встановлюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, а місцевих — місцеві Ради народних депутатів.

Контроль за плануванням і витрачанням витрат на уп-равління здійснює Міністерство фінансів України. Всі мі-ністерства і відомства подають йому зведені кошториси сво-їх витрат для включення до бюджету. Аналогічно місцеві

представницькі та виконавчі органи подають свої коштори-си для включення до місцевих бюджетів.

Фінансові органи перевіряють подані кошториси щодо обгрунтування витрат і дотримання чинного законодавства. При виявленні порушень у кошториси вносять відповідні зміни. В ході виконання бюджету фінансові органи здій-снюють перевірки правильності та ефективності викорис-тання витрат на управління.

Чисельність апарату органів законодавчої та виконавчої влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, за період з 1991 p. до кінця 1995 збільшилася в цілому на 44 %. У 1995 p. витрати на утримання апарату державного управління зросли у відношенні до ВВП в 1,4 раза. Зазначе-не збільшення чисельності апарату в окремих ланках дер-жавної влади та видатків на його утримання відбулося з таких причин.

Апарат Верховної Ради України зріс на 114 одиниць (з 848 до 992), або на 17 %, у зв'язку з формуванням професій-ного Парламенту, розширенням функцій апарату Верховної Ради та створенням при постійних комісіях апарату їхніх секретаріатів (на 01.02.1995 p. штатна чисельність апарату Верховної Ради досягла 1295 одиниць).

Апарат центральних органів виконавчої влади зріс на 5311 одиниць (з 9525 до 14 836), або на 55,8 %. За 1991-1994 pp. поряд з ліквідацією 12 центральних органів виконавчої вла-ди та скороченням чисельності їхнього апарату і апарату ряду діючих органів у зв'язку з розбудовою України як не-залежної держави було створено 29 нових міністерств, ві-домств та інших центральних органів з загальною чисель-ністю апарату 4657 одиниць. Крім того, у зв'язку з розши-ренням функцій апарат 18 діючих міністерств і відомств було збільшено на 1752 одиниці. В цілому кількість центральних органів державної виконавчої влади зросла на 16 одиниць.

Апарат місцевих органів виконавчої влади, підпорядкова-ний міністерствам і відомствам, зріс на 16 980 одиниць (з 40 618 до 57 598), або на 41,8 %, у зв'язку з створенням нових місцевих органів різних державних інституцій.

Чисельність апарату органів місцевого і регіонального самоврядування, що утримуються за рахунок коштів місце-вих бюджетів, зросла на 52 197 одиниць (з 116 764 до 168 961), або на 44,7 %. При цьому збільшення чисельності на 9097 одиниць пояснюється тим, що до