Крім того, після введення в дію Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", згідно з яким місцевим Радам надано пра-во самостійно затверджувати структуру і штати місцевих органів, чисельність їхнього апарату збільшилася на 43100 одиниць, з них органів обласної ланки — на 1600 одиниць, або на 9,7 %, міської ланки — на 15 370 одиниць, або на 54,4 %, районної ланки — на 10 446 одиниць, або на 34,1 %, сільських і селищних Рад - на 15 684 одиниці, або на 37,8 %.

Чисельність працівників судових органів зросла на 4792 одиниці, або на 35,8 %, згідно з рішенням Президії Верхов-ної Ради України у зв'язку з проведенням судово-правової реформи.

До 1992 p. органи прокуратури фінансувалися за раху-нок союзного бюджету. З 1992 p. вони фінансувалися з дер-жавного бюджету України. Чисельність їх за 2 роки зросла на 1375 одиниць, або на 12,8 %, у зв'язку з розширенням їхніх функцій.

Місцеві державні податкові інспекції (з 1996 p. — адмі-ністрації) створено як самостійні органи у 1992 p. згідно з прийнятим Законом України "Про державну податкову служ-бу". За 3 роки чисельність їхнього апарату зросла на 27 216 одиниць (з 27 184 до 54 400), або в 2 рази, у зв'язку з ро-зширенням їхніх функцій та обсягів роботи з контролем за надходженням у бюджет платежів та сплатою податків як державними, так і комерційними підприємствами, приват-ними та іншими суб'єктами недержавних форм власності.

Формування митниць в Україні здійснюється з 1992 p. Відтоді чисельність їх працівників зросла до 18 256 одиниць у зв'язку з розвитком їхньої мережі та розбудовою держав-ного кордону України.

Розширення структури, зростання чисельності штату ор-ганів державної законодавчої та виконавчої влади, на жаль, не супроводжувалися підвищенням рівня управління всіма сферами суспільного життя, в тому числі економікою.

Недосконале управління залишається одним з найістот-ніших факторів, що гальмують реформування економіки. Повільно впроваджуються заходи щодо структурної перебу-дови діючої системи управління економікою, зокрема забез-печення поетапного переходу від галузевої до функціональ-ної структури управління, а також перенесення значної час-тини функцій управління в регіони. Це пояснюється насам-перед відсутністю державної програми розвитку регіональ-ного управління економікою та місцевого самоврядування.

Структурно невизначеною та малоефективною є система органів централізованого управління економікою. Великої шкоди прийняттю управлінських рішень завдає паралелізм функціональних повноважень деяких підрозділів Уряду України.

Прикладом структурної невпорядкованості може бути організація управління соціальною сферою економіки та її фінансового забезпечення. Розподілом грошових ресурсів цієї сфери займаються: Міністерство праці, Міністерство соці-ального захисту, Пенсійний фонд, Фонд соціального стра-хування, Фонд зайнятості, Фонд Чорнобиля, відповідні під-розділи Кабінету Міністрів, Міністерства економіки, Мініс-терства фінансів. Разом з тим до останнього часу відсутня ефективна вертикальна система організації адресної допо-моги малозабезпеченим верствам населення.

Недостатньо дійовими є поки що органи державного уп-равління, створені у зв'язку з ринковою трансформацією економіки — Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет по земельних ресурсах та ін. Передусім цим пояснюється стихійність та некерованість впродовж останніх років приватизаційних процесів, не змен-шення, а навпаки, посилення тиску монопольних структур на перебіг економічних процесів.

Найскладнішою ланкою управління виявилося управлін-ня державним сектором економіки. Існуюча система галузе-вого управління цим сектором за умов дії Закону України "Про підприємства в Україні" та інших нормативних актів, що обмежують права держави як власника майна, призвела до фактичної некерованості державних підприємств.

Держава, по суті, не володіє також інструментарієм еко-номічного управління комерційним та приватним сектора-ми економіки, зокрема розвитком фінансово-банківської системи Державна влада не взяла на себе функцію створення умов розвитку ринкової інфраструктури, чим значною мі-рою пояснюється їхня функціональна спотвореність. Внас-лідок цього потенційна енергія комерційного та приватного секторів економіки є малоінтегрованою у сферу загальнона-ціональних пріоритетів.

Викладене дає підстави для висновку: глибоке реформу-вання структури державного управління, піднесення рівня управління всіма ланками економічного процесу — одне з найневідкладніших і найважливіших завдань органів зако-нодавчої та виконавчої влади.

3.1.7. Інші видатки

У структурі витрат державного бюджету України є такі, що мають специфічний характер і зумовлені певними об-ставинами. Так, починаючи з 1994 p. в бюджеті передбача-ються кошти для надання позик заготівельним і переробним підприємствам та організаціям для заготівлі сільськогоспо-дарської продукції за державним контрактом.

Зазначені кошти передаються Міністерству сільського господарства і продовольства за спеціальним договором і під-лягають поверненню після реалізації продукції споживачам.

Група інших витрат містить також видатки на ліквідацію стратегічних озброєнь, реставрацію пам'яток архітектури, охорону навколишнього середовища, заходи, пов'язані з по-верненням депортованих народів на попередні місця прожи-вання. Сюди відносять також видатки на окремі програми, такі як фінансування заходів з підвищення безпеки і поліп-шення гігієни праці та виробничого середовища, придбання обладнання для виробництва цінних паперів та документів суворого обліку.

Значну частку в інших витратах займають видатки на зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність. Це витрати на поставки продукції за міжурядовими угодами з іншими державами, витрати, пов'язані з утриманням уста-нов за кордоном, сплата внесків до міжнародних організа-цій. Крім того, до цих витрат належить фінансування робіт зі спорудження будинків для посольств і представництв інших держав в Україні.

Передбачені в бюджеті також витрати разового характе-ру. До них відносять будівництво потужностей для виготов-лення валюти України, фінансування Національної косміч-ної програми, програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану,