Державні субсидії являють собою форму надання державної фінансової допомоги юридичним та фізичним особам. Вони ма-ють на меті підтримання певних сфер діяльності, галузей чи під-приємств (наприклад, субсидії фермерам) і окремих верств насе-лення (наприклад, житлові субсидії). Державні субвенції перед-бачають пайову участь суб'єктів підприємницької діяльності у фінансуванні окремих витрат чи проектів. Державні дотації — це надання коштів з бюджету на покриття збитків підприємств. В основному вони стосуються державних підприємств. Недержав-ні підприємства можуть отримувати дотацію тоді, коли їх збитки виникають унаслідок певної політики держави, наприклад у сфе-рі ціноутворення.

Бюджетні кредити являють собою форму надання держав-ним підприємствам тимчасової фінансової допомоги на умовах поворотності. Це нехарактерна для бюджету форма його видат-ків, оскільки взаємовідносини держави з юридичними особами засновуються саме на безповоротній основі.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічни-ми умовами, в яких функціонує бюджетний фонд держави. Із зміною конкретних умов господарювання поступово змінюються й самі форми бюджетного фінансування, а також межі їх застосу-вання.

Розділ 2. Особливості формування бюджету України.

Склад і структура доходів бюджету України.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про бюджет України (за вирахуванням фондів цільового признаення) наведені в таблиці ( див. Додаток 1 ). Як видно з них, структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень ( рис. 1).

Рис. 1. Структура доходів зведеного бюджету України

Перелік податків і зборів, які нині фактично стягуються в Україні, наведений в таблиці ( див. Додаткок 2 ).

Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється (рис. 2). Так, до 1992 р. у надхо-дженнях до бюджету переважали прямі податки. У 1992 р. з уве-денням нових податків — податку на дохід замість податку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажу — співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непря-мих податків зросла до 50,2 %, прямих — зменшилась до 40,4 %. У 1993 р. переважали непрямі податки. З 1994 р. прямі податки знову переважають у надходженнях до бюджету — 44,8 %, част-ка непрямих знижується до 38,5 %. Це пояснюється підвищенням ставки податку на доходи з 18 % до 22 %. Надалі прямі податки продовжують відігравати провідну роль у доходах бюджету.

Рис. 2. Роль прямих і непрямих податків

у формуванні доходів зведеного бюджету (1992 – 2002 рр.)

Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особ-лива роль належить податку на додану вартість і податку на при-буток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету (1992 р. — 69,4 %, 2002 р. — 37,2 %). У 1993 р. порівняно з 1992 р. у доходах бюджету знизилась част-ка прибуткового податку з громадян (1992 р. — 13,6 %, 1993 р. — 6,1 %), що зумовлено зменшенням фонду заробітної плати, але зараз ситуація стабілізується й очікується подальше поступове зростання надходжень. Так, у 2001 р. частка прибуткового податку з громадян становила 16,3 % і вперше перевищила відповід-ний показник податку на прибуток (15,4 %).

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до-ходах бюджету (20—30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабі-льної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко-вих, є досить широким. При цьому існують надходження, які ма-ють постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зо-крема:

Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над видат-ками Національного банку України, надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, рентна плата та ін.);

Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за надання послуг службою дозвільної системи орга-нів внутр. справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; плата за утримання дітей у школах-інтернатах; державне мито; митні збори.);

Надходження штрафів та фінансових санкцій (адміністративних штрафів та санкцій; сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підпри-ємству, установі, організації; надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.);

Інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти; власні надходження бюджетних установ; надходження коштів від продажу військового майна; надходження до страхового фонду безпеки авіації; надходження сум різниці в ціні за газ; відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін.).

У 2000 р. різко змінилось співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення неподаткових