можна назвати бюджетною пустотою, чи дірою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення. Таке явище загалом неприпустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Затвер-джувався неврівноважений бюджет, що значно ускладнювало його виконання. Адже при незабезпеченому перевищенні вида-тків над доходами неясно, які видатки треба фінансувати, а які не треба. З іншого боку, виходячи із законодавчого характеру бюджету необхідно фінансувати всі затверджені видатки, але за рахунок чого?
Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не мож-на оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховува-ти всі його чинники.
Характеристика бюджетного дефіциту.
Дефіцит класифікують за такими ознаками:
формою прояву;
причинами виникнення;
спрямуванням коштів.
За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефі-цит. Відкритий дефіцит — це офіційно зафіксований стан бю-джету під час його затвердження у відповідному документі: За-коні про Державний бюджет чи в рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит офіційно не визнається. Існує кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту. По-перше, це завищення планових показників доходів. По суті, воно означає фальсифікацію основного фінансового плану держави, яка все одно виявиться при виконанні бюджету. Така фальсифікація мо-же бути як свідомою — для реалізації певних політичних, еконо-мічних чи фінансових цілей, так і наслідком невисокого рівня планування доходів, бажанням сприймати неможливе за реаль-ність. Виходячи з рівня виконання плану доходів в Україні в останні роки, можна стверджувати, що певні елементи прихова-ного дефіциту шляхом завищення планових завдань мали місце. По-друге, завищення доходів може мати напівприхований харак-тер. В Україні, наприклад, у деякі бюджетні роки до складу до-хідної частини бюджету входила стаття «Доходи, що мають бути мобілізовані в процесі виконання бюджету». Виходячи з вимоги достовірності бюджетного планування затверджений бюджет має містити тільки реальні доходи. Тому, з одного боку, якщо це саме такі реальні доходи, то їх необхідно було чітко визначити і зара-хувати до бюджету в конкретних формах. Якщо це малоймовірні або взагалі тільки бажані доходи, то їх неможливо включати до бюджету. Фактично це було нереальне завищення доходів бю-джету з метою фіктивного його збалансування. По-третє, можли-вий варіант напівприхованого-напіввідкритого дефіциту, коли в затвердженому бюджеті дефіцит не виділяється, однак до складу доходів включаються такі надходження, які є джерелами його фінансування.
Прихований бюджетний дефіцит — вкрай небажане явище, особливо його перша форма — завищення планових показників доходів. Адже при виконанні бюджету цих надходжень все одно не буде. Однак під них заплановані певні видатки. Згорнути ж окремі програми і скоротити видатки вже в процесі виконання бюджету значно складніше, ніж відмовитись від них з самого по-чатку. Такий підхід відбиває бажання органів влади й управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно під-вищувати свій імідж. Стосовно другої і третьої форм приховано-го дефіциту можна відзначити, що вони нагадують гру в піжмур-ки, спробу приховати очевидне.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є на-слідком економічної і фінансової кризи. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видат-ки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видат-ків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населен-ня зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рі-шення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий.
Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25—40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 1000 дол. на рік. У цілому вимушений бю-джетний дефіцит у будь-якій країні є спробою пом'якшення складної фінансової ситуації.
Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням по-літики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «пози-кових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з по-вного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових над-ходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення час-тини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бю-джетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності ві-льних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий. Обмеження рівня оподатку-вання сприяє розвиткові виробництва і зростанню доходів у су-спільстві. Держава ж може бути справді багатою лише у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві — це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.
З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важли-ве для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вва-жати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідли-вий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінан-сового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.
За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансуван-ня на розвиток