Спроможність мобілізації тимчасово вільних коштів залежить насамперед від наявності довіри до держави з боку її кредиторів. Якщо кредитор не довіряє позичальникові, то не може бути й мо-ви про нормальні засади надання кредитів чи взагалі про їх виді-лення. Але проблема полягає в тому, що кредитні взаємовідноси-ни мають ризикований характер. Кожний кредитор, продаючи свої тимчасово вільні ресурси, вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати дохід від їх продажу. Тобто не мо-же бути ні абсолютної довіри, ні абсолютного небажання надава-ти кредити.

Важливою передумовою випуску позик є наявність стимулів до надання державі кредиту. Якщо довіра до держави відбиває кредитний ризик, то стимули характеризують доцільність вкла-дання коштів у державні цінні папери. Доцільність, у свою чергу, визначається їх дохідністю, надійністю і ліквідністю. Між дохід-ністю та надійністю існує обернено пропорційна залежність: чим вища надійність, тим менша дохідність. Оскільки державні цінні папери вважаються найнадійнішими, то для них установлюється найменший рівень дохідності. На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Інші емітенти змушені встановлювати рівень дохідності своїх цінних паперів на більш високому рівні, інакше їх ніхто не буде купувати. Таким чином, державні цінні папери стабілізують і регулюють фінансовий ринок. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.

Отже, основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються. Держава мо-же брати на себе зобов'язання викупити їх з першого пред'яв-лення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має над-звичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність зні-має перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже ін-вестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час. Важливою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує вста-новлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути: дохід, отриманий від інвестування кош-тів у державний сектор; додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в еко-номіку; надходження від спеціально введених податків чи підви-щення ставок оподаткування для погашення державного боргу; скорочення видатків; залучення нових кредитів для покриття по-передніх боргів.

Доходи від інвестування коштів, залучених з допомогою дер-жавних позик, відбивають результативність діяльності держави у сфері економіки. Проблеми з боргом за таких умов можуть вини-кати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держа-ви. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямо-ваний характер, то погашення боргів теж здійснюється плано-мірно і гарантовано.

Висновки

Сутність бюджету розкривається при вивченні його як економічної категорії та як основного фінансового плану. Бюджет як економічна категорія – є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової сис-теми в цілому. Бюджет держави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між держа-вою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — і національного багатст-ва з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Бюджет як основний фінансовий план відображає розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Доходами бюджету є ті кошти, що надходять дер-жаві у постійне користування на безповоротній основі. Вони за-безпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків. Виділяють три методи форму-вання доходів держави: 1) від підприємницької діяльності; 2) від державного майна, угідь і послуг; 3) податковий.

Наукова класифікація видатків бюджету здійснює-ться за такими ознаками:

роллю у відтворенні виробництва ( поточні; капітальні;);

суспільним призначенням;

галузями економіки і соціальної сфери;

цільовим призначенням;

рівнями бюджетної системи (Державний бюджет України; місцеві бюджети);

Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах:

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки, роль яких у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особ-лива роль належить податку на додану вартість і податку на при-буток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету. Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко-вих, є досить широким.

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспіль-ним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відби-ває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію дер-жави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, упра-влінську — на утримання