Хронологічно перший етап охоплює період з другої третини XIX ст. - першу половину XX ст.
Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Із диференціацією попиту й посиленням інтеграційних процесів у різних регіонах світу, виробничі філії ТНК все більш переорієнтовуються на виробництво продукції, відмінної від продукції материнської фірми, а збутові підрозділи - на обслуговування регіональних ринків.
Прямі зарубіжні інвестиції у повоєнні роки збільшувалися дуже швидко, що було прямо повязано з діяльністю ТНК. Найбільшою інвестуючою країною були США, вони спрямовували інвестиції переважно у країни, що розвиваються. Однак з початку 70-х років XX ст. зростання прямих зарубіжних інвестицій сповільнилося, змінилася їх спрямованість - передусім до країн Західної Європи. З початку 80-х років виникає ще одна нова тенденція в міжнародному русі інвестицій - прямі інвестиції з Великої Британії, Німеччини, Канади до США, причому саме США стають найбільшою приймаючою державою.
На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко й глобального масштабу. В рамках внутрішньофірмових зв'язків інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут.
Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до економічно розвинутих. Нині капітал активно вивозиться компаніями з відносно просунутих країн Азії та Латинської Америки (насамперед з Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру, Бразилії). Найбільші компанії цих країн експортують капітал з метою розширення сфер своєї діяльності, використання трудових ресурсів або науково-технічних досягнень приймаючих країн для отримання вищих прибутків.
Таким чином, у процесі еволюційного розвитку ТНК зазнали істотних змін. За критерієм міжнародної економічної активності в їх розвитку виділять чотири покоління.
Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була повязана з розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу визначити їх як "колоніально-сировинні ТНК". За своєю організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були картелі, синдикати і перші трести.
Відтак на світовій арені з'являються ТНК другого покоління - ТНК типу "трест", їхня специфіка - міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.
У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього покоління, які широко використали досягнення науково-технічної революції. Вони виступали в організаційно-економічній формі концернів і конгломератів. У 60-80-ті роки в діяльності ТНК органічно поєднувалися елементи національного і зарубіжного виробництва: реалізація товарів, управління та організація роботи персоналу, науково-дослідні роботи, маркетинг і після продажне обслуговування. Основні елементи відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн стандарти і принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше, формували економічні передумови для появи міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг.
На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління, їх визначальними рисами є планетарне бачення ринків і функціонування в умовах глобальної конкуренції

Початком історії компанії можна вважати 1865 рік, коли гірничий інженер Фредерік Ідестем заснував на південному заході Фінляндії деревообробне підприємство Nokia. Згодом, у 1898 році, була заснована хімічна компанія Finnish Rubber Works Ltd., а в 1912 році — компанія Finnish Cable Works. З часом акції всіх трьох компаній зосередилися в руках кількох власників, і в 1967 році компанії злилися, утворивши Nokia Corporation.

На початку 80-х років XX століття Nokia посилила свої позиції на ринку телекомунікацій і споживчої електроніки шляхом придбання компаній Mobira, Salora, Televa і Luxor of Sweden. У 1987 році Nokia придбала Oceanic — французького виробника побутової техніки, а також підрозділ споживчої електроніки і частину бізнесу компонентів у German Standart Elektrik Lorenz. У тому ж році Nokia купила швейцарську компанію Maillefer, що виробляла кабельне обладнання. Наприкінці 80-х Nokia придбала в Ericsson підрозділ Data Systems і стала найбільшою скандинавською компанією, що працює в галузі інформаційних технологій. У 1989 році Nokia істотно розширила кабельне виробництво в Європі, включивши до списку своїх компаній датську фірму NKF.

На початку 90-х індустріальні підрозділи і підрозділ інформаційних технологій були виділені в окремі компанії, і Nokia сконцентрувалася на своєму основному бізнесі — телекомунікаціях.

Нова модель класифікації продуктів для зміцнення лідерської позиції Nokia на наступному етапі розвитку мобільного зв'язку та конвергенції. Nokia поповнює асортимент моделей середнього рівня п'ятьма новими мобільними пристроями.

Інноваційні мережеві продукти та рішення, що допоможуть операторам стимулювати зростання.

Сьогодні на виставці Nokia Connection 2006 корпорація Nokia представила експозицію своїх продуктів, послуг та рішень. Дводенний захід, який проходив під гаслом «Це твій світ - виражай його!», зібрав близько тисячі мобільних операторів, бізнес-партнерів, аналітиків галузі та представників ЗМІ з усього світу для обговорення ринкових тенденцій, що впливають на майбутнє мобільного зв'язку.

Кожна з