і відсутності заборгованості в бюджетній установі. Це означає, що при визначенні потреби в асигнуваннях на ці цілі необхідно враховувати наявність обладнання, інвентарю та планувати в кошторисах видатки на придбання лише тих матеріальних цінностей, яких бюджетна установа дійсно потребує.
Формування як доходної, так і видаткової частин кошторису здійснюється окремо за коштами надходжень загального та спеціального фондів бюджету.
Планування видатків за кошторисом відбувається на підставі встановлених норм видатків і врахуванням досягнутих рівнів результатів діяльності за попередній звітний рік. Зокрема, головний бухгалтер бюджетної установи надає звітні дані за попередній період фінансовому підрозділу, який займається розрахунками. Контроль за виконанням кошторису здійснює головний бухгалтер, оскільки це зумовлено основним завданням бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Крім того, головний бухгалтер несе відповідальність за всі операції, пов'язані з надходженням і витрачанням бюджетних коштів. Також витрачання бюджетних коштів установами, що утримуються за рахунок відповідних бюджетів, підлягає суворому контролю з боку державних фінансових органів.
Норми бюджетних видатків - це обсяг видатків (у натуральному або вартісному вираженні), встановлений розрахунково, виходячи з основних показників діяльності бюджетної установи. Види норм видатків наведено на рис.1.11.
Рис. 1.11. Класифікація норм видатків бюджетних установ
При плануванні видатків за кошторисом бюджетним установам обов'язково слід враховувати обмеження бюджетних видатків, встановлені чинним законодавством. Ці обмеження є прямою забороною для планування бюджетними установами видатків на наступний рік за відповідними кодами економічної класифікації.
При складанні кошторису головний бухгалтер бюджетної установи на основі показників фінансової звітності подає у письмовому вигляді фінансовому підрозділу дані про фактично використані кошти в минулому періоді за статтями видатків, про обсяг отриманих доходів, штатний розпис за минулий бюджетний період. Фінансовий підрозділ (найчастіше – бухгалтерія) на основі отриманих даних розраховує план доходів і видатків, виходячи з конкретних сум за минулий період і економічних умов у країні в певному звітному періоді.
Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з:–
основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо);–
обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення видатків у плановому періоді;–
спроможності бюджетної установи самостійно заробляти грошові кошти;–
норми бюджетних видатків на розрахункову одиницю (на клас у школі, ліжко або ліжко-день у лікарні, на дитину або дитино-день у дошкільній установі).
У видатковій частині проекту кошторису визначається загальна сума видатків бюджетної установи в розрізі кодів економічної класифікації, а, також з розподілом видатків, які планується профінансувати за рахунок загального фонду та окремо за рахунок спеціального фонду.
Розрахунки доходів і видатків бюджетної установи подаються на розгляд керівнику. Після їх затвердження, вони стають основою для складання проекту кошторису доходів і видатків. Крім проекту кошторису, бухгалтером або начальником фінансового підрозділу установи складається план асигнувань.
План асигнувань – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі на бюджетний період, який є його невід'ємною складовою. План асигнувань затверджується одночасно з кошторисом за даними фінансової звітності за попередній бюджетний період (Додаток 4).
Діяльність бюджетної установи є відносно постійною, оскільки регулюється статутом (положенням), тому надходження від діяльності бюджетної установи та видатки на її утримання розраховуються помісячно. При складанні проекту кошторису необхідно враховувати показники лімітних довідок.
Розглянемо особливості планування видатків за загальним і спеціальним фондами кошторису.
Видатки за загальним фондом плануються, виходячи із пріоритетності заходів, які виконує бюджетна установа, а також можливості фінансування цих заходів із загального фонду державного бюджету України. При цьому враховуються обсяги видатків, які доводяться бюджетній установі розпорядником вищого рівня.
Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості бюджетної установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним і загальним фондами кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
При складанні проекту кошторису залишки коштів за спеціальним фондом не плануються. У випадку, якщо при плануванні спеціального фонду кошторису заплановані доходи перевищують заплановані видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення згідно із законодавством, бюджетна установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, необхідні для виконання основних функцій, але незабезпечені (або частково забезпечені) коштами загального фонду. Оскільки такі видатки планується здійснювати за рахунок надходжень зі спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.
Усі видатки як за спеціальним, так і за загальним фондом, включені до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками. Тому при складанні проекту кошторису бюджетні установи для обґрунтування сум видатків повинні наводити докладне розшифрування видатків за кожним КЕКВ.
Складений з урахуванням встановлених норм видатків, проект кошторису підписується керівником установи (централізованої бухгалтерії) та керівником її фінансового підрозділу чи головним бухгалтером. Кошторис за загальним і спеціальним фондами затверджується в цілому на рік без розподілу за періодами в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.
Витрачання бюджетних коштів повинні здійснюватися в межах затвердженого кошторису доходів і видатків. Перевищення затверджених сум видатків розглядається як перевитрачання бюджетних коштів за даною статтею, тобто їх нецільове використання, що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Надходження бюджетних коштів використовуються за певними напрямами (див. тему 7).
Розгляд і затвердження кошторисів
У тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України, відповідних рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство