Стаття 38. Фінансування витрат у 2000 році з Фонду для здійснення захо-дів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захис-ту населення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в обсязі, визначеному статтею 24 цього Закону.

Доходи, додатково отримані від погашення заборгованості (недоїмки) із збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль-ської катастрофи та соціального захисту населення, понад обсяги, визначені у статті 3 цього Закону, у сумі 68.000 тис. гривень, спрямовуються на державні капітальні вкладення зазначеного Фонду.

Кабінету Міністрів України забезпечити першочергове фінансування ви-датків на заходи, пов'язані із соціальним захистом громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Стаття 39. Установити, що у 2000 році у разі недоотримання загальних доходів або державних запозичень для фінансування загального фонду Дер-жавного бюджету України порівняно із затвердженими більш як на 10 відсот-ків Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства фінансів України не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сталося фактичне недоотримання зазначених загальних доходів або державних запозичень, може обмежувати загальні видатки розпорядників коштів Державного бюджету Ук-раїни з урахуванням першочерговості та повноти фінансування захищених статей видатків, визначених статтею 26 цього Закону, про що у день прийнят-тя такого рішення повідомляється Верховна Рада України.

3.1.1. Видатки на соціальний захист населення

Результатом діяльності галузей соціальної сфери є ство-рення духовних цінностей, соціально-культурних і побуто-вих послуг.

Об'єктом впливу соціальної сфери є матеріальне вироб-ництво. Однак зміст цього впливу може розглядатися тіль-ки як двосторонній процес з обміну результатами праці, що становить основу економічних, в тому числі фінансових від-носин.

Галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу ВВП, прискорення науково-технічного прогресу, зрос-тання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним з важливих факторів зростання ефективності виробництва.

Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за дже-релами, призначенням, порядком формування та викорис-тання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньо- та міжгалузеві відносини, відносини з населенням.

У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів. Вони становлять більше ніж ЗО % валового внутрішнього продукту. Крім того, галузі соціаль-ної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за надані послуги та виконані роботи.

Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспіль-ства, в тому числі соціальну сферу. Насамперед тут необ-хідні зміни в системі бюджетного фінансування та широкий розвиток госпрозрахункових відносин.

Зростають вимоги до методів організації та планування доходів і витрат галузей соціальної сфери на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетних асигнувань, влас-них доходів, витрат установ і організацій цієї сфери мають застосовуватися нові методологічні рішення.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунтування планування витрат, що направляються з бюд-жету на соціальний розвиток, є застосування довгостроко-вих економічних нормативів та фінансових норм. Більш широко мають використовуватися економічні методи сти-мулювання якості роботи цих установ та раціонального ви-користання асигнувань, що виділяються з бюджету.

Економічні нормативи, що регулюють фінансові відно-сини в соціальній сфері, мають відображати можливості дер-жави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фі-нансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення ін-тересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населен-ня окремих регіонів. Такими нормативами можуть ста-ти розміри бюджетних асигнувань на відповідний показ-ник, передбачений програмою для цієї території чи уста-нови.

Зазначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів Ук-раїни, як правило, на 5—10 років. Вони можуть визначатися на одного жителя, одного учня, одну установу тощо. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію дер-жави для задоволення потреб соціального забезпечення. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або за рахунок додаткових джерел, вишуканих місцевими Радами народних депутатів.

Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями. За своїм змістом фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансо-вих ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів. Вона є вартіс-ним вираженням матеріальних і трудових витрат. Точність та обґрунтованість норм залежать від правильного визна-чення факторних ознак, що обумовлюють їхню абсолютну величину.

В організаційному плані розрахунок фінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:

спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи; потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім на основі Їх — зведені фінансові норми бюджетної установи. Індивідуальні норми використовують при плануванні на рівні бюджетної устано-ви, укрупнені — міністерства чи відомства, зведені — держа-ви чи області.

Розробку фінансових норм витрат на утримання соціаль-но-культурних установ слід здійснювати силами міністерств та відомств з залученням науково-дослідних організацій. Ці норми мають уточнюватися і переглядатися один раз на 5— 10 років, крім випадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних актів згідно з рішенням Уряду. Потрібна сис-тема матеріального стимулювання персоналу цих установ за дотримання режиму економії у використанні коштів та по-ліпшенні якості обслуговування. Одним з таких стимулів може бути, наприклад, можливість використовувати на со-ціальні та виробничі потреби зекономлені порівняно з уста-новленими нормами асигнування згідно з кошторисом вит-рат за умови виконання показників діяльності.

Важливість розробки науково обґрунтованих норм вит-рат установами соціальної сфери зумовлена також тим, що