Зміст і методика обчислення кошторису пов'язані з планово-економічними розрахунками, з обґрунтуванням величини витрат, що необхідні для виробництва і реалізації кожного виду всієї промислової продукції підприємства. При цьому має враховуватись найкраще використання всіх матеріальних тру-дових і фінансових ресурсів як в інтересах підприємства, так і державних. У кошторисі також мають бути враховані наявні й можливі резерви виробництва, скорочення витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, підвищенням продуктивності праці.

Кошторис виробництва складається переважно для підприємств, які во-дяться в дію, і в його основу за методологією беруться нормативні показники витрат ресурсів (з урахуванням найновіших технологічних і технічних досягнень) на ідентичну продукцію. Він складається за економічними елементами.

Складання кошторису витрат на виробництво, що, по суті, є плануванням витрат виробництва, здійснюється в наступній послідовності:

складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;

складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і внутрізаводськими підрозділами-споживачами;

складаються кошториси: витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та інших витрат по цехах основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;

калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість товарної продукції, що реалізується;

складається зведений кошторис витрат на виробництво.

Зведений кошторис витрат складається на основі розрахунків:

-основної і додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи;

При необхідності здійснюються й інші розрахунки та складаються кошториси.

Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складаються на основі даних про планові об'єми їх продукції, норм матеріальних і трудових витрат. Загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами.

Кошторис витрат на утримання й експлуатацію обладнання складається цехами основного виробництва за статтями витрат, які описані вище при розгляді класифікації витрат.

Кожна стаття цього кошторису обґрунтовується плановими розрахунками на основі таких вихідних даних:

Кошторис загальновиробничих витрат розраховується на основі таких вихідних даних:

структури організації управління цехами і їх штатного розкладу;

норм витрат палива та енергії для опалення, освітлення й інших загальновиробничих потреб;

норм амортизаційних відрахувань;

розрахунку витрат на охорону праці;

розрахунку витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

розрахунку витрат на професійну підготовку і пер;:підготовку кадрів;

розрахунку розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;

норм податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

Кошторис інших виробничих витрат складається на основі розрахунку витрат, пов'язаних з епізодичними і періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, передбачених технічним и умовами та стандартами.

Загальна сума витрат по зведеному кошторису включає не тільки витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва і витрат майбутніх періодів

Складається кошторис витрат за наступною схемою.

Виробнича собівартість валового випуску продукції розрахо-вується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівар-тості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні — додається.

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчис-люється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути різним, залежно від розміру підприємства, стану його інфор-маційної бази та стадії планування. На стадії прогнозування величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

Поелементна класифікація витрат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначити ресурсну структуру собівар-тості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції. Структура собівартості — це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва (підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва (підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Отже, кошторисом виробництва називають усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період часу. Він складається за економічним принципом і необхідний для того, щоб мати реальне уявлення про ресурсну структуру витрат, що дуже важливо при аналізі чинників зниження собівартості продукції.

2.2 Методика розрахунку кошторису за окремими елементами

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження про-грами реформування системи бухгалтерського обліку з застосуван-ням міжнародних стандартів (№ 1706 від 28.10.98 p.), затвердженою наказом № 47 від 02.02.2001 p., введено нові правила формування собівартості продукції, розроблені