Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.

Тепер у світі склалися такі організаційні моделі обліку.

Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі – орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З’явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат – фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку. Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвеститорів і кредиторів.

Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.

Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і Японії. Вона передбачає тісний зв’язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом. Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте а менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.

Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.

У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія, та інші.

Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об’єднує спільна мова – іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є парламент не коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.

Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, - уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи.

Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.

Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютний і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним стандартам.

У США одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації (фінансового обліку) забезпечується за допомогою, так званих загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles - GAAP), які виконують роль стандартів бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародну прийнятими та цілком сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standards - IAS).

2. Бухгалтерське регулювання в Бельгії

Після опублікування директив ЄЕС (нині ЄС) норми бухгалтерського регулювання в Бельгії суттєво змінилися. Характерною ознакою її системи бухгалтерії є міцний зв'язок між податковими та бухгалтерськими нормами. При підготовці бізнесменами річних бухгалтерських звітів усе частіше перевага надається не бухгалтерськими, а фіскальним принципам. Друга відмінна ознака – робітничі комітети відіграють вагому роль у розвитку бухгалтерської справи. Наприклад, бізнесмен, який має більше 100 робітників, зобов’язаний подавати фінансові звіти такому комітетові на своєму підприємстві.

У Бельгії офіційними мовами, які мають однаковий статус, є французька і фламандська.

Бухгалтерська справа у країні розвивалася на основі французького регулювання, яке бере початок від Кодексу комерції Кольбера 1673 р. і Торговельного кодексу Наполеона 1807 р. Перший бельгійський закон про діяльність компанії було введено в дію в 1873 р., а другий прийнято в 1935 р.

Характерна ознака цих законів та, що вимоги подання бухгалтерської інформації дуже обмежені. Це зумовлено трьома факторами:

група могутніх компаній-холдингів не хотіла б надавати таку інформацію широкому загалу;

у руках сторонніх осіб перебувала