баланс;*

звіт про фінансові результати;*

звіт про рух грошових коштів;*

звіт про власний капітал;*

розшифрування дебіторів і кредиторів;*

розрахунок нормативу власних обігових коштів;*

бізнес-план;*

Головна книга;*

статистична звітність;*

податкова звітність;*

регістри бухгалтерського фінансового обліку;*

первинна документація.

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері писав, що факти, відображені у фінансових звітах, є предметом ауди-торської перевірки. Обов'язок аудитора — сформувати думку про стан фінансової звітності в цілому у вигляді аудиторського висновку.

Мета аудиторської перевірки фінансової звітності — незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчас-ності та єдності методичних звітних показників.

На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгал-терський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо).

Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення ЇЇ реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосере-дити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи ар-бітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає спи-санню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розра-хунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо.

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реаль-ність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати ауди-тору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити ви-сновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

При цьому аудитору слід здійснити такі процедури:*

ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтер-ського фінансового обліку і способами їх застосування;*

простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для вклю-чення у фінансовий звіт;*

упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загаль-ноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;*

з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звіт-ності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й плато-спроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники лік-відності й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі.

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, по-передженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробниц-тва в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Список використаної літератури

Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993.

Закон України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" // Відомості Верхов-ної Ради України. — 1995. — № 14. — С. 88.

Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і ауди-ту. — К.: Вища школа, 1994. — 364 с.

Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во "Знання", 1998. — 573 с.

Жила В.Г. Ревізія і аудит: Навч. посіб. — К.: МАУП, 1998. — 96 с.

Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основи аудиту. — К.: Ділова Укра-їна, 1996. — 374с.

Кармайкл Д.Р., Бенис М. Стандарты й нормы аудита. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 527 с.

Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. — К.: Учет-информ, 1996. — 283 с.