2) "Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25.

3) Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріаль-них активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.

4) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

5) 5 . Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Украї-ни "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебітор-ська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237.

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

4. Способи фінансового контролю.

Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.

Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді щоб відповісти на наступні питання:

- чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень рентабельності.

- чи в змозі підприємство виконати свої зобов'язання перед кредиторами й іншими особами.

- чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші види діяльності.

Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації. Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий, позавідомчий, обов'язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення прямого або опосередкованого взаємозв'язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або бездіяльності.

Отже, ті самі об'єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю, але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих об'єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об'єкта. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати діяльності.

Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне втілення об'єктивно властивих фінансам як економічній категорії властивостей контролю.

Фінансовий контроль включає перевірку:

- дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного доходу;

- складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);

- фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а також податковий контроль;

- інші напрямки.

Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:

- сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;

- забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом;

- виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;

- сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;

- забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм;

- сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у тому числі по валютних операціях і ін.

Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.

Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема, сприяє проведена реформа оподатковування.

Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:

а) за часом проведення:

- попередній;

- поточний (оперативний);

- наступний.

б) за суб'єктами контролю:

- президентський;

- контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;

- контроль виконавчих органів влади;

- контроль фінансово-кредитних органів;

- відомчий;

- внутрішньогосподарський;

- аудиторський;

в) за сферою фінансової діяльності:

- бюджетний;

- податковий;

- валютний;

- кредитний;

- страховий;

- інвестиційний;

- контроль за грошовою масою;

г) за формою проведення:

- обов'язковий (зовнішній);

- ініціативний (внутрішній);

д) за методами проведення:

- перевірки;

- обстеження;

- нагляд;

- аналіз фінансової діяльності;

- спостереження (моніторинг);

- ревізії.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його установ, так і всіх інших економічних суб'єктів.

Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю.

Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.

Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових