-по-перше, від налагодженості фінансових відносин у суспільстві;

-по-друге, від організації управління нею.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин.

Центральне місце в управлінні фінансами посідає Міністерство фінансів, яке має розгалужену регіональну структуру:

1) Міністерство фінансів Республіки Крим

2) Обласні та міські фінансові управління (міст Києва та Севастополя)

3) Районні та міські фінансові відділи

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. Дана служба має регіональну структуру системі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Має аналогічну регіональну структуру.

Державна податкова адміністрація організує справляння податків і контроль за дотриманням податкового законодавства.

Вищою ланкою є Головна держана податкова адміністрація.

Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту на макроекономічному рівні.

Аудиторська палата хоча і не є фінансовим органом, але організує належний фінансовий контроль.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, і дають свої висновки щодо законності і достовірності фінансової звітності.

НБУ – є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку, і регулює грошовий обіг в країні, проводить міжнародні розрахунки, здійснює валютне регулювання.

Комерційні банки формують банківську систему, і є серцевиною фінансової системи. Розрізняють два етапи банків:

- універсальні;

- спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші)

Міжбанківська валютна біржа проводить торги із куплі - продажу валют, які формують ринковий курс валют, тобто складаються під впливом попиту та пропозиції.

Страхові компанії укладають угоди на страхування приймають страхові платежі виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку організує функціонування ринку цінних паперів тобто проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг.

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послух виконує подібні функції в галузі страхування та недержавних пенсійних фондів.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами.

Пенсійний фонд.

Фонди соціального страхування.

5.Фінансова політика

Фінансова політика – це сукупність заходів держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використання з метою досягнення певних економічних, соціальних і міжнародних цілей, підпорядкованих реалізації інтересів суспільства.

Фінансова політика має забезпечити нормальне функціонування фінансової системи держави.

Найважливіша мета фінансової політики :

- збільшити обсяг фінансових ресурсів нарощування державних фінансів, необхідних для повнішого задоволення потреб суспільства.

Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні.У широкому розумінні вона відображає вісі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) політику, яка представляє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку:

- фіскальну політику, яка характеризує дії держави щодо централізації частини ВВП. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у вузькому розумінні. Вона також включає політику у сфері фондового і страхового ринків і міжнародних фінансів.

Фіскальну політику можна умовно поділити на два напрямки:

- бюджетну політику;

- податкову політику.

Фін. політика залежно від тривалості періоду на який вона розрахована і характеру завдань, що вирішуються включає фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на великий термін і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку.

Фінансова тактика – це поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду.

Залежно від ступені законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин розрізняють три типи фінансової політики:

- жорстка регламентація – переважно частина фінансових відносин регулюється державою;

- помірна регламентація – здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин з державою;

- політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної зацікавленості СПД та громадян в ефективному господарюванні.