Реферат

Тема: Фінансовий механізм

План

1.Склад фінансового механізму

2.Управління фінансами

3.Фінансове планування

4.Фінансовий контроль

1.Склад фінансового механізму

Фінансовий механізм – це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і не розподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.

Фінансовий механізм визначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями розвитку суспільства.

Фінансовий механізм є головним із елементів господарського механізму суспільства. Склад фінансового механізму:

1. Фінансові методи:

- фінансове планування

- оперативне управління фінансами

- фінансовий контроль

- фінансове забезпечення

- фінансове регулювання

2.Фінансові важелі, стимули, санкції:

- податки

- обов’язкові платежі, збори

- норми амортизації

- відсоток по кредитах

- інші фінансові важелі

- фінансові стимули

- фінансові санкції

3.Нормативно-правове забезпечення:

- Конституція України

- Закони України

- постанови ВРУ

- декрети КМУ, постанови, розпорядження КМУ

- укази президента України

- нормативні акти міністерств та інших органів

- нормативні акти місцевих рад

2.Управління фінансами

Управління – це діяльність пов’язана з впливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення певних результатів.

Управління фінансами – це складова частина управління економікою, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів.

В управлінні фінансами виділяють:

- Об’єкти управління – фінанси підприємств, організацій, установ, домогосподарств, державні фінанси (тобто фінансові відносини)

- Суб’єкти управління – держава ( в особі законодавчих і виконавчих фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.

Сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.

Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи:

- планування

(оцінюється фінансовий стан суб’єкта господарювання, виявляються резерви збільшення фінансових ресурсів, напрями їх ефективного використання).

- оперативне управління

(комплекс заходів для досягнення мети із своєчасною зміною фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами)

- контроль

пронизує усі стадії управлінської діяльності, співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.

Розрізняють стратегічне (загальне) управління, і оперативне управління.

Стратегічне управління – це управління на перспективу, виражається у реалізації цільових програм, програм структурної перебудови економіки України, конвенції оборонних галузей, зміцнення аграрно-переробного комплексу, вирішення соціальних проблем.

Його здійснюють:

ВРУ – єдиний орган законодавчої влади приймає закони, затверджує Держбюджет України, вносить зміни, здійснює контроль, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики. При ВРУ утворено постійно діючий орган контролю – Рахункову палату – яка підпорядковується і є підзвітною ВР.

Президент України – створює в межах коштів передбачених в держбюджеті для здійснення своїх повноважень органи (консультативні, дорадчі) та служби, підписує закони, накладає вето або відправляє на опрацювання законів прийнятих ВР.

Кабінет міністрів України – вищий орган виконавчої влади; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері праці, зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, організовує розробку та виконання Держбюджету України.

Міністерство фінансів України – центральний орган державної виконавчої влади, підпорядкований кабміну, забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики. Міністерство фінансів України підпорядковується Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України.

Державне казначейство України – створене з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів в держбюджеті.

Державна податкова служба – має статус міністерства і є центральним органом виконавчої влади, створена з метою контролю за сплатою податків.

Органи місцевого самоврядування – мають певні права у галузі бюджету і фінансів.

3.Фінансове планування

Фінансове планування – це один із елементів діяльності пов’язаної з управлінням фінансами, це діяльність по складанню планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів окремих суб’єктів та об’єктів планування – фінансових планів.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов’язкові збори до цільових фондів).

Принципи фінансового планування:

- наукова обґрунтованість (розрахунки показників проводяться за певною методикою, з врахуванням досвіду, з використанням економіко-математичних методів)

- єдність фінансових планів (єдина політика, єдиний підхід до розподілу ВНП, єдина методологія розрахунків)

- безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів)

- стабільність (незмінність показників)

Фінансові плани складаються:

- окремими підприємствами: баланси доходів, видатків, кошториси, бізнес плани, платіжні календарі.

- На рівні міністерств, відомств, держкомітетів, державних цільових фондів (місцеві бюджети)

- На рівні країни: Держбюджети, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів.

За тривалістю розрізняють:

- перспективні фінансові плани (більше 1 року)

- поточні (на період 1 рік)

- оперативні (квартал, місяць)

У складанні фінансового плану є наступні етапи:

1. Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період;

2. Розрахунки доходів і видатків на плановий період;

3. Збалансування доходів і видатків фінансового плану.

4.Фінансовий контроль

Фінансовий контроль – це один з елементів управління фінансами, основна діяльність якого – перевірка правильності вартісного розподілу ВНП, утримання та витрачання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

- незалежність

- гласність

- попереджувальний характер

- дієвість

- регулярність

- об’єктивність

- всеохоплюючий характер

Розрізняють наступні види фінансового контролю:

- державний (Кабінет міністрів, міністерство фінансів, ДПС, КРС, Державний митний комітет)

- відомчий (для відомчих підприємств)

- громадський (здійснюють громадські організації: партії, рухи, профспілкові організації)

- аудит

незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Виник аудит, через те, що:

- відбувається «відмирання» відомчого контролю;

- поява підприємств нових форм власності, для яких немає поняття «вищестояща організація», що здійснює контроль їх діяльності;

- неможливість загальнодержавними органами фінансового контролю охопити усіх суб’єктів господарювання.

В залежності від часу проведення поділяють наступні форми фінансового контролю:

- попередній – (проводиться до здійснення фінансових операцій);

- поточний – (проводиться в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів, здійснення виплат);

- наступний – проводиться по закінчені певних періодів, підсумки кварталу, місяця, року.

Конкретні прийоми фінансового контролю показані методами:

- документальні:

ревізія (ревізія: комплексна, часткова, тематична, планова, позапланова, суцільна, вибіркова)

перевірка – це обмеження і визначення окремих