Саме така ситуація спостерігається при будівництві житлових комплексів на обмеженій території, вартість яких залежить від місця розташування, якісних параметрів споруд, ступеня їх готовності. Отже, при сучасному падінні попиту на вказаний тип продукції слід застосовувати більш гнучкі підходи до встановлення цін на будівельну продукцію за лімітованою рентабельністю. Такі вимоги щодо дії монопольного ринку зумовлюють потребу в регулюванні цін державою, яка здійснює антимонопольні заходи.

Окремо слід зазначити суб’єкти - природні монополісти, до яких належать будівельні підприємства, які функціонують у сфері дорожнього будівництва, виконують роботи зі зведення інженерних споруд, мостів, тунелів, шляхопроводів. У зв’язку з особливостями дії даного типу ринку такі підприємства мають бути у державній власності, що дозволяє спрямовувати додаткові доходи безпосередньо до державного бюджету.

Ринок монопольної конкуренції – це ринкова ситуація, за якої відносно висока кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Такий ринок поєднує монополістичні та чисто конкурентні аспекти. Він аналогічний досконало конкурентному ринку, оскільки на ньому також багато підприємств і проникнення на ринок не обмежено. Проте він і відрізняється від досконало конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована, тобто кожне підприємство продає особливий варіант продукції, що відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки продукції.

Однак така ситуація має і певні позитивні наслідки, бо неефективність ринкового механізму монопольної конкуренції компенсується широким асортиментом товарів.

За такими ознаками функціонує ринок індивідуального будівництва, елітного житла, будівель преміум-класу та інших типів будинків для специфічного попиту.

Олігополія – це ринкова структура, при якій в реалізації будь-якої продукції домінує небагато продавців, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Найхарактернішими ознаками цін на цьому ринку є їх жорсткість, негнучкість, що виявляються у відносній сталості цін.

Олігопольний ринок поділяється між фірмами методами нецінової конкуренції, де визначається частка ринку для кожного підприємства, яка залишається практично без змін. В той самий час аналогічна продукція реалізується за цінами, які є результатом згоди між усіма учасниками, які володіють вказаним ринком. Для будівельної продукції вказана ознака виявляється при забудові окремих ділянок різними фірмами.

При визначенні типу ринку слід враховувати, що будівельна продукція прив’язана до конкретного місця і має спрямоване призначення. Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації. При формуванні ціни на будівельну продукцію переважно відсутній елемент конкуренції продавців.

Враховуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що перевага на ринку будівельних матеріалів залишається за досконалою конкуренцією, але для будівельної продукції мають місце ознаки і інших видів ринку.

Розділ ІІ

Система ціноутворення у будівництві України

Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації. Чимало авторів, які вивчали систему ціноутворення в будівництві, визначали основні питання, пропонували різні шляхи їх вирішення з однією головною метою: реформувати цю систему та організувати її на вищому рівні. Останнім часом велику популярність у різних сферах науки отримує теорія самоорганізації, або синергетіка. Для цього були об'єктивні причини: це принципово інший, у порівнянні з загальноприйнятим, спосіб застосування математичного апарату.

За проблемою реформування ціноутворення у будівництві існує ряд публікацій. Так, у роботі А.В.Беркути зазначається, що необхідно визначити функції та місце кошторисної вартості будівництва і договірних цін, щоб реформування ціноутворення було ефективним. У роботі Н. Е. Куденко зазначається, що основним недоліком ціноутворення у будівництві вважається відсутність системи оперативного оновлення нормативної бази, необхідної для розрахунків кошторисної вартості будівництва. В роботі В. С. Резниченко і Н .Н. Ленінцева пропонується розробка механізмів визначення оптимальної кошторисної вартості будівництва. Щодо проблеми втілення теорії самоорганізації в економічні науки існує ряд публікацій.

Постнеокласична наука переходить до аналітичних досліджень нових видів складності. Її об'єктом стає ще більш складна суцільність – системи, що здатні до самоорганізації. Наука про системи, здатна до самоорганізації, – це синергетика, що з'явилась з кінця 70-х років ХХ ст., коли в Німеччині були опубліковані роботи Г. Хакена, а в США – Г. Ніколіса та І. Пригожина. Так, А. Г. Теслінов виділив декілька типів систем, які здатні до самоорганізації.

У роботі В. Б. Занга зазначається, що використання методів синергетіки в економіці – це потреба рухатися за межи квазістаціонарного підходу, шукати нові шляхи застосування потужності сучасних розрахункових засобів для рішення важливих практичних проблем.

В. М. Тарасевич зазначає, що економічна наука повинна сформулювати власну синергетичну теорію і методологію. Мета даної роботи полягає в оцінці існуючої системи ціноутворення в будівництві та обґрунтуванні доцільності створення та використання синергетичних підходів в економіці. Система цін, порядок її формування та методи державного регулювання представлені в Законі України „Про ціни та ціноутворення”.

Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:

- визначення вартості будівництва на всіх етапах