працівників, нормування (у поєднанні з іншими елементами організації праці) сприяє раціоналізації трудових процесів, усуненню втрат робочого часу, оптимальному об’єднанню колективних зусиль на основі прогресивних форм кооперування праці.

Успішне виконання за допомогою нормування праці цих функцій можливе лише за умови належної організації виробництва. Як свідчить зарубіжний досвід, організація виробництва і нормування праці традиційно вважаються важливими складовими внутрішньовиробничого управління.

Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями пер­соналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

- стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

- матеріали аналізу фонду оплати праці;

- виробнича програма та її трудомісткість;

- склад і рівень кваліфікації працівників;

- тарифна система;

- штатний розклад;

- законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

У передплановому періоді треба проаналізувати динаміку витрат засобів на оплату праці, нераціональні виплати за всіма категоріями персоналу.

Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою:

(2.1)

де Ррб – середній кваліфікаційний розряд робітників;

Рр – середній розряд виконуваних робіт.

Важливо розглянути середню заробітну плату одного працівника по підприємству, за підрозділами й категоріями персоналу, а також її структуру.

Аналіз співвідношення зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати покаже, наскільки темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи (рис.2.1).

Рис. 2.1 Методи планування фонду заробітньої плати

Для визначення планового фонду оплати праці в перспективних планах можна використовувати збільшені методи. Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОПбаз) на підставі планового зростання обсягу виробництва (КQ), скорочення (збільшення) чисельності працівників у плановому періоді (ДЧі) і досягнутого в базовому періоді рівня середньої заробітної плати (Збі):

(2.2)

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати, в якому могли бути нераціональні виплати заробіт­ної плати.

У перспективному й часто в поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗПі) і планової чисельності працівників (Чі):

ФОПпл = Чі Ч ЗПі (2.3)

ЗПі = ЗПб Ч Кзп і (2.4)

де ЗПб — досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн; Кзп і — плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

Більш обґрунтованим є нормативний метод визначення планового фонду оплати.

За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно із Законом “Про оплату праці” в Україні в галузевих угодах мали визначатися умови зростання фондів оплати праці. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:*

зростання обсягів виробництва;*

зростання продуктивності праці;*

зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.

Норматив приросту цього фонду не може бути більшим одного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 гривню продукції тощо.

На рівні підприємства під час укладання колективного договору визначається механізм формування і регулювання фонду оплати.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися шляхом установлення:*

нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;*

нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

На практиці застосовують два варіанти — рівневий і прирістний. За рівневого варіанту плановий фонд оплати (ФОП) визначають на основі планового обсягу випуску товарної (валової) продукції у вартісному (трудовому) вираженні (ОВ) і планового нормативу заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції (Нзп):

ФОПпл = ОВ Ч Нзп (2.5)

Норматив заробітньої плати в плановому періоді обчислюють за формулою:

Нзп = (2.6)

де ФОПб — базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн; ОВб — обсяг виробництва в базовому періоді; ?ЗП — плановий приріст середньої заробітної плати, %; ?ПП — плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (?ЗП) визначають так:

?ЗП = ?ПП Ч Н (2.7)

де Н — норматив приросту середньої заробітної плати на 1 % підвищення продуктивності праці, %.

Прирістний нормативний метод або метод за нормативом на кожному проценті приросту обсягу виробництва ґрунтується на нормативі приросту фонду оплати праці на 1 % приросту обсягу виробниц-тва (?Нфоп). Плановий фонд оплати праці (ФОПп) розраховують за формулою:

(2.8)

де ?ОП — плановий приріст (зменшення) обсягу продукції стосовно базисного періоду, %.

До нормативних відносять також метод за нормативом заробітньої плати на одиницю продукції у вартісному виразі. В цьому випадку:

(2.9)

Нз/п – норматив заробітньої плати (відношення ФОП в базовому періоді до обсягу товарної продукції в базовому періоді);

ТПпл – плановий обсяг товарної продукції, тис.грн.;

ДФОП – зміна коштів за рахунок впровадження заходів НТР, тис.грн.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулювальний характер. Проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

Розподіл річного фонду оплати праці за плановими періодами (квартал, місяць) можна здійснити пропорційно кількості робочих днів або планового фонду робочого часу в годинах.

За поточного планування фонду оплати праці використовують поелементний метод (прямого розрахунку). Він передбачає докладний розрахунок кожної статті планового фонду оплати окремо за робітниками, службовцями та іншими категоріями працівників.

Поелементний розрахунок заробітної плати здійснюється за категоріями працівників. Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його