Годинний фонд — охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, з премій відрядникам і почасовикам, доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу в нічний час, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.

У денний фонд, окрім годинного фонду заробітної плати, входить доплата підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв для годування дітей.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов'язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.

Планові фонди заробітної плати відрізняються від звітних, оскільки останні передбачають виплати, пов'язані з недостатнім рівнем організації праці і відхиленням від нормальних умов роботи (оплата внутрішньозмінних простоїв і понаднормових робіт, оплата цілоденних простоїв та ін.).

2.4 Методика аналізу оплати праці і матеріального стимулювання

Основними задачами аналізу матеріального стимулювання та діючої на підприємстві системи оплати праці є:

- вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також по категоріях і професіям;

- визначення і вивчення показників плинності кадрів;

- виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного й ефективного їхнього використання.

Джерелами інформації для аналізу служать план по праці, статистична звітність, дані табельного обліку і відділу кадрів.

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва, і збільшення рівня рентабельності роботи необхідно проаналізувати такі показники, зв'язані з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю:

- чисельність персоналу підприємства з погляду динаміки, структури працюючих;

- використання працівниками і службовцями робочого часу;

- продуктивності праці;

- фонд оплати праці, динаміка середньої зарплати працівників і трудомісткості продукції.

Починати аналіз відзначеного кола питань потрібно з характеристики динаміки чисельності працюючих на підприємстві (з обов'язковим виділенням чисельності працівників основної діяльності) за останні 2-3 роки. Такий аналіз дає можливість оцінити, як підприємство «уписується» у ринкові умови господарювання, наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку трудових ресурсів. Зрозуміло, що просте порівняння чисельності працівників підприємства за кілька років повної відповіді на ці питання не дає (хоча і має визначене аналітичне значення). Тільки погоджуючи з динамікою виробничих потужностей підприємства, їхнього використання, динамікою продуктивності праці, висновки про динаміку чисельності працівників підприємства здобувають обґрунтованість і аналітичну цінність.

У ході фінансово-економічного аналізу підприємства необхідно визначити ефективність прийнятої ним системи оплати праці з погляду впливу на ефективність роботи, а також підвищення продуктивності праці і з погляду зарплати як однієї з найважливіших складових частин витрат на виробництво.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому засобу на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожнім підприємстві має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Фонд заробітної плати по діючій інструкції органів статистики містить у собі не тільки фонд оплати праці, що відноситься до поточних витрат підприємства, але і виплати за рахунок засобів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включається в собівартість продукції, у першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення визначається порівнянням фактично використаних засобів на оплату праці з плановим фондом заробітної плати в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників.

Однак варто мати на увазі, що абсолютне відхилення саме по собі не характеризує використання фонду зарплати, тому що цей показник визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції, наданню послуг чи виконанню робіт.

Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скоректованим на коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції. Необхідно враховувати, що коректується тільки перемінна частина фонду заробітної плати, що змінюється пропорційно обсягові виробництва продукції. Це

зарплата робітників за відрядними розцінками, премії робітником і управлінським персоналом за виробничі результати і сума відпускних, відповідній частці перемінної зарплати.

Важливе значення при аналізі використання фонду зарплати має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміні, а також про фактори, що визначають його рівень. Тому наступний аналіз повинний бути спрямований на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях і професіям, а також у цілому по підприємству. При цьому необхідно враховувати, що середньорічна зарплата залежить від кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, тривалості робочої зміни і середньогодинної зарплати.

Варто також установити відповідність між темпами росту середньої заробітної плати і продуктивністю праці. Як уже відзначалося, для розширеного відтворення, одержання прибутку і рентабельності потрібно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його оплати. Якщо такий принцип не дотримується, то відбуваються перевитрата фонду зарплати,