Динаміку росту всіх показників за 2004-2006 роки покажемо на рис.1.1

Рис. 1.1 Динаміка росту показників

ІІ. Теоретичні та методологічні питання аналізу калькулювання витрат в НГВУ “Бориславнафтогаз”

2.1 Економічна суть калькулювання витрат.

Калькуляція (від лат. - обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.
Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями. Калькуляцію класифікують за декількома ознаками. За однією із них розрізняють: а) звітні калькуляції; б) директивні калькуляції.

Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво. Її веде головний бухгалтер і подає планово-виробничому відділу для складання виробничо-фінансового плану. Порівнюючи директивні калькуляції із звітними, знаходять відхилення за окремими статтями витрат і в цілому по виробництву. Під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції використовуються дані зведеного обліку. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції. При позамовному методі у звітній калькуляції наводяться показники, які дають можливість порівнювати фактичну і планову собівартість. Це дає можливість визначити, наскільки знизилась собівартість одиниці продукції порівняно з плановою як в цілому, так і по кожній статті витрат. На зворотній стороні калькуляції дається докладне розшифрування витрат за статтями основних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів із зазначенням по їх головних групах кількості та вартості. Тут дається розшифрування заробітної плати і витрат по опануванню нових виробництв та видів продукції. При попередільному методі облік витрат на виробництво може здійснюватись як напівфабрикатним способом, так і безнапівфабрикатним. При напівфабрикатному способі калькуляція собівартості складається окремо на продукцію кожного переділу, а калькуляція останнього переділу є калькуляцією собівартості готової продукції. При безнапівфабрикатному способі калькуляція собівартості складається тільки на готову продукцію. У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напів¬фабрикатного варіантів) зараховується до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат. На підприємствах окремих галузей промисловості, що засто¬совують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. Дані зведеного обліку витрат на виробництво ведуться в бухгалтерії в спеціальних відомостях по групах однорідних виробів. У відомості обліку витрат на виробництво, побудованій за калькуляційними статтями витрат, узагальнюються всі витрати, пов’язані з виготовленням однорідної групи виробів в цехах підприємства. Дані про витрати на матеріали, заробітну плату та інші витрати наводяться у відомості у вже в згрупованому вигляді. У відомості з метою спрощення наведені тільки відхилення від норм витрат, враховані зміни у звітному місяці. У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм. Через велике аналітичне значення калькуляцій для виявлення резервів зниження собівартості продукції за даними за рік, більш широко використовується форма калькуляційного листа, в якій сполучені показники планової і звітної калькуляції, в силу чого вона називається планово-звітною.

Для планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу в НГВУ “Бориславнафтогаз” використовують “Інструкцію з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу”.

Планування собівартості являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають економічно обгрунтовану величину витрат, необхідних для видобутку і реалізації запланованих обсягів продукції видобування. В процесі планових розрахунків повинна бути врахована необхідність забезпечення розробки нафтових і газових родовищ відповідно до затверджених проектів, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також дотримання вимог охорони праці і довкілля, утримання в робочому стані об’єктів природоохоронного призначення

Метою обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат на видобуток нафти і газу, обчислення фактичної собівартості їх видобутку, а також контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів. Дані обліку витрат використовуються для оцінки і аналізу виконання виробничої програми, визначення результатів діяльності нафтогазовидобувних управлінь, визначення фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва. В зв’язку з цим повинна бути забезпечена порівнянність планових і облікових даних щодо складу і класифікації витрат, порядку калькулювання, методів розподілу витрат по видах продукції, по періодах і