В залежності від заходів, що проводять для збільшення валюти балансу чи його оздоровлення, відбуваються зміни в активі і пасиві балансу підприємства. Розглянемо детально їх.

Зміни в активах балансу. Грошові потоки підприємства формуються завдяки різним видам діяльності. Насамперед, в результаті операційної діяльності значний відтік грошей пов'язаний з виплатою постачальникам за сировину, видачею заробітної плати працівникам сплатою податків та відрахувань у різні соціальні фонди, оплатою комунальних та інших послуг, які використовує підприємство, сплатою процентів за кредит, сплатою штрафів, неустойок та ін.

Приплив грошей від операційної діяльності пов'язаний з отриманням виручки від покупців, реалізацією інших оборотних активів, отриманням штрафів, неустойок, безповоротної фінансової допомоги та ін.

Організація управління грошовими потоками, як правило, побудована на принципі максимальної затримки віддачі грошей і максимального скорочення терміну погашення дебіторської заборгованості. Але якщо підприємство потребує санації, тобто має проблеми з погашенням кредиторської заборгованості, то необхідні заходи щодо максимального збільшення вхідних грошових потоків, за рахунок чого можна розрахуватися з кредиторами.

Збільшити вхідні грошові потоки можна за рахунок збільшення виробництва і реалізації продукції. Але це доцільно при рентабельній діяльності підприємства. Для цього треба контролювати собівартість продукції і постійно впроваджувати заходи, наслідками яких буде зниження собівартості продукції.

Частина грошей, які так потрібні підприємству для розрахунку з кредиторами, може бути вкладена в такі активи, як залишки товарів або готової продукції на складі, в незавершеному виробництві, в запасах сировини і матеріалів, у дебіторській заборгованості, в необоротних активах: в основних засобах, нематеріальних активах, незавершеному будівництві та інвестиціях. Треба докласти максимум зусиль, щоб реалізувати надмірні запаси сировини і матеріалів, безпосередньо не пов’язані з операційною діяльністю основні засоби, нематеріальні активи, а також фінансові інвестиції та інші нематеріальні активи.

До внутрішніх резервів підвищення платоспроможності підприємства належать також зменшення дебіторської заборгованості. Зменшити дебіторську заборгованість можна не тільки через погашення її боржниками, а й через оформлення векселями, які потім можна продати, або через факторингові операції, тобто через продаж дебіторської заборгованості. Дуже бажаним, як правило, є отримання безповоротної фінансової допомоги та інвестицій.

Реструктуризація пасивів. Пасив балансу, як відомо, складається з власного капіталу та зобов’язань. Зобов’язання треба виконувати, як правило, шляхом їх погашення, виплати кредиторам. Але підприємство потрапляє в стан санації тому, що нічим погашати ці зобов’язання. Тому треба зробити спробу списати ці борги або їх реструктувати. Це робиться, як правило, у формі укладання мирової угоди між боржником і його кредиторами.

Якщо всі можливі покриття балансових збитків з допомогою операцій з активами і зобов’язаннями вичерпані, то для виходу з кризи використовують операції із статутним капіталом. Причому розмір статутного капіталу шляхом його зменшення приводиться у відповідність до величини чистих активів. Існує два методи зменшення статутного капіталу акціонерного товариства:

§ зменшення номінальної вартості акцій (деномінація);

§ зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості (конверсія).

Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю зменшується або пропорційно частці кожного з учасників, або в результаті виходу одного або кількох учасників із складу товариства. Власні акції емітент корпоративних прав купує за цінами, які склалися на ринку. А вони можуть бути на рівні номінальної вартості акцій, вищим або нижчим від номіналу. Якщо підприємство ставить за мету зменшити кількість власних акцій і при цьому одержати санаційний прибуток, то це можливо тільки за умови, що акції купуються за ціною, нижчою від номінальної. Чим нижчі ціни на власні акції, які викуповуються, тим підприємство отримує більший санаційний прибуток, за рахунок якого перекриє збитки, що приведе у відповідність розмір чистих активів та величину статутного капіталу. Якщо акціонери вирішили передати частину своїх акцій для ліквідації безкоштовно, що буває досить рідко, то в такому випадку забезпечується максимальний санаційний прибуток.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів, у даного підприємства є нестача грошових коштів.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

- реалізація продукції з негайною оплатою;

- отримання дебіторської заборгованості;

- продаж резервних грошових активів;

- продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів) ;

- отримання банківських кредитів;

- залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Також важливим резервом для покращення фінансового стану товариства є скорочення дебіторської заборгованості, оскільки спостерігається нестача грошових коштів для погашення поточних боргів.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

§ визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

§ періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

§ якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

§ використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

§ продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

§ при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

§ використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

§ відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

§ страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

§ обминання дебіторів з високим ризиком.

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної