До спрощених прийомів діагностики належать горизонтальний, вертикальний аналіз та аналіз за допомогою коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз передбачає порівняння кожного показника звітності поточного періоду з попереднім періодом. Вертикальний аналіз або структурний – це процентне визначення впливу різних факторів на кінцевий фінансовий результат. Аналіз за допомогою коефіцієнтів передбачає розрахунок відношення між окремими фінансовими показниками діяльності підприємства.

Розгорнуті прийоми діагностики включають трендовий аналіз, порівняльний аналіз та факторний аналіз.

Трендовий аналіз – порівняння показників поточного і попередніх періодів з визначенням тренду як тенденції їх динаміки розвитку, позбавленої впливу індивідуальних особливостей порівнюваних періодів. Порівняльний аналіз – це внутрішньогосподарський аналіз показників звітності за окремими видами діяльності, а також міжгосподарський аналіз показників підприємства порівняно з конкурентами або із середньо галузевими показниками. Факторний аналіз полягає у визначенні впливу окремих факторів (причин) на результатний показник діяльності підприємства.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства-об’єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування і використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватись різні методи.

Методи фінансової діагностики – це комплекс науково-методичного інструментарію дослідження фінансового стану підприємства. В економіці

підприємства методи фінансової діагностики класифікують за різними класифікаційними ознаками. За ступенем обґрунтованості розрізняють неформалізовані та формалізовані методи фінансової діагностики [20].

Неформалізовані методи ґрунтуються на характеристиці аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. Ці методи відрізняються повним суб’єктивізмом, оскільки вони здебільшого засновані на інтуїтивному відчуті, досвіді та знаннях аналітика. До них належать методи експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, порівняльні, методи побудови системи аналітичних таблиць, методи побудови системи показників та морфологічні методи.

До другої групи – формалізовані методи відносять ті, в основу яких покладено науково – обґрунтовані і доведені аналітичні залежності, а, відтак і найчастіше використовуваними в практиці оцінки діяльності вітчизняних підприємств. До них належать : балансовий, диференційний, логарифмічний, інтегральний, метод дисконтування, метод ланцюгових підстановок, метод виділення впливу окремих факторів, метод арифметичних різниць, метод відсоткових чисел, простих і складних відсотків.

Можна виділити укрупнені сфери діяльності підприємства, в рамках яких неминуче виникає необхідність проведення аналітичних розрахунків. Ці розрахунки пов’язані з ідентифікацією фінансового становища підприємства; виявленням змін у фінансовому стані в просторовому розрізі; ідентифікацією й оцінкою основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані; прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані; обґрунтування портфеля капіталовкладень; оптимізацією структури активів; установленням цільової структури джерел фінансування і т. ін. Для проведення розрахунків використовуються не тільки перераховані вище методи і прийоми аналізу, але і моделі.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структурувати й ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в аналітичних розрізах, вертикальний горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності – у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів росту балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів – провідний елемент аналізу фінансового стану, застосовуваний різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори. Відомі десятки показників, тому для зручності вони підрозділяються на кілька груп. Найчастіше виділяють п’ять груп за такими напрямами фінансового аналізу: аналіз ліквідності, аналіз поточної діяльності, аналіз фінансової стійкості, аналіз рентабельності та аналіз положення і діяльності фірм на ринку капіталу.

Предикативні моделі – це моделі прогностичного характеру, які використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти результати фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Вони використовуються в основному в внутрішньому фінансовому аналізі. Їх зміст зводиться до встановлення нормативів за кожною статтею витрат по технологічних процесах, видах виробів, центрах відповідальності та аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні системи жорсткого детермінування факторних моделей.

Використання визначених прийомів і методів аналізу для досягнення поставлених конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику його фінансової діагностики [19].

1.3 Система показників для аналізу балансу підприємств

У фінансовій діагностиці для аналізу балансу підприємства використовується наступний інструментарій.

Абсолютні ,відносні і середні величини. Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, об’єму, площі, вартості безвідносно до розміру інших явищ. Абсолютні величини є базою для розрахунку відносних.

Відносні величини отримують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період.

У фінансовому аналізі