6. Величина залучених коштів, що дорівнює різниці підсумків розділів ІІІ і ІV пасиву балансу.

7. Величина власних коштів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділу І пасиву і розділу І активу.

Економічний потенціал господарюючого суєта можна охарактеризувати двояко :з позицій майнового стану підприємства і з позицій його фінансового стану. Ці обидві сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні – нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть призвести до погіршення фінансового стану, і навпаки. Так, невиправдане заморожування

коштів у незатребуваних товарах, дебіторській заборгованості може вплинути на своєчасність поточних платежів, а невиправдане зростання залучених коштів призвести до скорочення майна підприємства для розрахунку з кредиторами.

Аналіз майнового стану підприємства використовується для визначення потенційних зон інвестиційного ризику при вивченні змін у структурі активів і пасивів балансу, а також для цілей фінансової оцінки стану підприємства.

Вертикальний аналіз показує структуру активів підприємства і власного капіталу та зобов’язань. Доцільність використання вертикального аналізу полягає в наступному :

· відносні показники дають можливість проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, які відрізняються за величиною балансу та іншими кількісними характеристиками:

· відносні показники певною мірою зменшують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.

Вертикальний аналіз можна проводити як за вихідною звітністю, так і за модифікованою (ущільненою або трансформованою номенклатурою статей).

Зміна питомої ваги величин статей балансу за звітний період розраховується, як різниця між часткою відповідної статті балансу на початок періоду та підсумком балансу і відповідної статті балансу на кінець періоду та підсумку балансу на кінець періоду. При здійсненні вертикального аналізу узагальнюючий показник приймається за 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага (частка від 100%).

Узагальнюючим показниками є підсумки балансу (актив, пасив), обсяг реалізованої продукції відповідно до Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку питому вагу в групі чи підгрупі узагальнюючих показників займає та чи інша стаття. Це дає можливість визначити вплив кожної складової узагальнюючого показника на фінансову діяльність підприємства.

Сутність горизонтального аналізу полягає в порівнянні показників фінансової звітності попереднього і звітного періодів. При цьому здійснюється постатейне співставлення звітів, визначаються абсолютні та відносні відхилення конкретних фінансових показників.

Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і на кінець звітного періодів. Зменшення валюти балансу на кінець періоду свідчить про скорочення обсягів господарської діяльності підприємства.

Основне завдання аналізу взаємозв’язку активу і пасиву балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язання.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, із статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов’язань.

Так всі статі активу ділять на 4 групи:

А1– найліквідніші активи – це сума таких статей балансу: грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції:

А1=р230ф1+р240ф1+р220ф1 (1.11)

А2– активи, що легко реалізуються сума дебіторської заборгованості:

А2=р160ф1+р170ф1+р180ф1+р190ф1+р200ф1+р210ф1 (1.12)

А3– активи, що повільно реалізуються – це сума таких статей балансу: виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, готова продукція, товари:

А3=р100ф1+р130ф1+р140ф1+р270ф1 (1.13)

А4 – неліквідні активи – це сума таких статей балансу: довгострокові фінансові вкладення, основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво:

А4=р045ф1+р040ф1+р030ф1+р010ф1+р020ф1 (1.14)

Пасиви також поділяють на:

П1– найтерміновіші пасиви визначає стаття балансу «Кредиторська заборгованість поточного характеру за товари, роботи, послуги»:

П1=р530ф1 (1.15)

П2– короткострокові пасиви визначає стаття балансу «Короткострокові кредити банку»:

П2=р500ф1 (1.16)

П3– довгострокові пасиви визначає стаття балансу «Довгострокові кредити банку»:

П3=р440ф1 (1.17)

П4– стійкі пасиви визначає стаття балансу «Власний капітал»:

П4=р380ф1 (1.18)

Коли А1?П1,А2?П2,А3?П3, А4?П4, тобто активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. Інакше баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Аналіз ліквідності вказує на спроможність підприємства перетворити активи на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних оборотних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості. При оцінці ліквідності розраховують такі показники:

1) Кабсл лікв – коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кабс.лікв=(р 230 ф 1 + р 240ф1)/(р ф1 + р 630ф 1) (1.19)

Показує, яку частку поточних боргів підприємство може погасити зараз наявними грошовими коштами. Має перевищувати 0,2 – 0,35.

2) Кшв.лікв. – коефіцієнт швидкої ліквідності

Кшв.лікв.= (р.р. з 130 до 250ф1 + р. 270ф1) / (р620ф1 + р630ф1) (1.20)

Показує, яку частку поточних боргів підприємство може погасити, якщо для цього використовує всі відносно ліквідні активи (крім виробничих запасів сировини і незавершеного виробництва). Нормативне значення 0,8.

3) К заг.лікв. – коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності)

К заг.лікв. = (р260ф1 + р270ф 1) / (р620ф 1 + р 630ф 1) (1.21)

Показує, яку частку поточних боргів підприємство може сплатити, якщо для цього використає всі свої оборотні активи. Деякі спеціалісти рекомендованим значенням цього показника називають 1, а деякі-2.

Аналіз платоспроможності характеризує фінансову стійкість підприємства на перспективу з позицій структури коштів, а також залежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. При цьому аналізі використовуються наступні коефіцієнти:

1) Кконц. ВК – Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

Кконц.ВК=р380ф1/р280ф1 (1.22)

Показує, в якій мірі підприємство не залежить від своїх кредиторів. Має бути більшим 0,5.

2) Кконц.ПК – Коефіцієнт концентрації позикового капіталу:

Кконц.ПК =(р280ф1 –р380ф1) / р  ф 1 (1.23)

Показує частку позичених коштів у всіх