3) Кспіввідн – Співвідношення позикового та власного капіталу:

Кспіввідн = (р 280 ф 1 – 380 ф 1)/ р 380 ф 1 (1.24)

Показує співвідношення позикового та власного капіталу.

4) Кзабезп. по кред. – Коефіцієнт забезпеченості по кредитах:

Кзабезп по кред.= ( р170 ф2+р140 ф2)/р140 ф2 (1.25)

Показує, скільки прибутку у підприємства на 1 грн. відсотків по позиках.

Робота з прогнозування банкрутства може бути організована як на самому підприємстві, так і поза його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство. Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких здійснюється аналіз.

На сьогодні державними органами розроблено документ, у якому, по суті, викладено новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств.

Це методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001р. №10. методика проведення діагностики банкрутства, викладена в ньому, максимально враховує вимоги Закону про банкрутство щодо наступних дій боржника у разі, якщо його фінансовому стану властиві ознаки неплатоспроможності.

Є ряд методик для визначення імовірності банкрутства підприємства розробленими іноземними вченими. В даній курсовій роботі використаємо так звану Z-модель Альтмана, яка має такий вигляд:

Z = 1,2К1+1,4К2+3,3К3+0,6К4+0,999К5, (1.26)

де, основні засоби р.260 ф1-р.620ф1

К1=––––––––––––––– = ––––––––––––––––– (1.27)

всього активів р.280ф1

чистий прибуток р.220ф2

К2=–––––––––––––––– = –––––––––– (1.28)

всього активів р.280 ф1

прибуток р.170ф2

К3 = ––––––––––––– = –––––––––– (1.29)

всього активів р.280 ф1

власний капітал р.380 ф1

К4 = ––––––––––––––––– = ––––––––– (1.30)

залучений капітал р.620 ф1

чистий дохід від реалізації р.035 ф2

К5 = –––––––––––––––––––––––– = ––––––––––– (1.31)

всього активів р.280 ф1

Критичне значення Z=2,675. З цим значенням порівнюється розрахункове значення для конкретного підприємства. Якщо Z<2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство, якщо Z>2,675 – це свідчить про його стійке фінансове становище.

1.4 Факторний аналіз балансу підприємства

Важливим питанням економічного аналізу є вивчення і вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних по-казників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обгрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обґрунтувати плани та управлін-ські рішення.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину ре-зультативних показників.

Розрізняють такі типи факторного аналізу:

- детермінований (функціональний) і стохастичний (кореля-ційний);

- прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний);

- одноступеневий і багатоступеневий;

- статичний і динамічний;

- ретроспективний і перспективний (прогнозний).

Детермінований факторний аналіз становить методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показни-ком має функціональний характер, тобто результативний показник можна подати як добуток, частку або алгебраїчну суму факторів.

Стохастичний аналіз — це методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функ-ціональної, є неповним, імовірнісним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при стохастичному зв'язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту фун-кції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник.

Прямий факторний аналіз передбачає дослідження за дедук-тивним методом — від загального до окремого. Його проводять з метою комплексного дослідження внутрішніх і зовнішніх, об'єк-тивних і суб'єктивних факторів, які формують величину резуль-тативного показника.

Вдаючись до зворотного факторного аналізу, проводять до-слідження причинно-наслідкових зв'язків за методом логічної індукції — від окремих факторів до узагальнювальних, від при-чин до наслідків з метою визначення чутливості змін багатьох результативних показників до змін досліджуваного фактора.

Факторний аналіз може бути, однорівневим і багаторівне-вим. Однорівневий факторний аналіз використовують для дослі-дження факторів тільки одного рівня підпорядкування без дета-лізації їх на складові. Наприклад, y=а-b. При багатоступеневому факторному аналізі проводять деталізацію факторів а і b на скла-дові елементи з метою вивчення їхньої сутності. Деталізацію фак-торів може бути продовжено. У такому разі вивчають вплив фак-торів різноманітних рівнів співпідпорядкованості.

Необхідно розрізняти також статичний і динамічний фак-торний аналіз. Статичний факторний аналіз застосовують для вивчення впливу факторів на результативні показники до відпо-відної дати. Динамічний факторний аналіз становить методику дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці.

І нарешті, факторний аналіз може бути ретроспективним, який вивчає причини змін результатів господарської діяльності за минулі періоди, і перспективним, який досліджує поведінку факторів і результативних показників на перспективу.

Факторний аналіз проводиться в декілька послідовних етапів, а саме:

· на першому етапі проводять відбір головних, визначальних факторів;

· на другому етапі відбувається класифікація і систематизація факторів, що забезпечує можливість системного підходу до їх вивчення;

· третій етап передбачає визначення форми залежності між факторами і результатним показником;

· четвертий етап факторного аналізу—моделювання економічних показників;

· розрахунок впливу факторів та оцінка ролі кожного з них в зміні результатного показника-п'ятий чи не головний етап факторного аналізу;

· заключний етап факторного аналізу - практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів, планування, прогнозування результатного показника.

Систематизації факторів досягають за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщують у пев-ному порядку з урахуванням їхнього взаємозв'язку і співпідпорядкованості. Розрізняють детерміновані і стохастичні факторні системи. Створити детерміновану факторну систему — означає подати досліджуваний показник як алгебраїчну суму, як частку або як добуток кількох факторів, що визначають його величину. Розвиток детермінованої факторної системи досягають, як правило, за рахунок деталізації комплексних факторів не розкладають на співмножники, тому що за своїм змістом вони однорідні. Таким чином, систематизація факторів дає змогу глибше вивчити взаємозв’язок факторів у формуванні величини показника, який вивчається, що має неабияке значення на