компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, фонди соціального страхування, Українська державна інноваційна компанія.Формування системи фінансових органів та інституцій, розмежування функцій і повноважень між ними має забезпечити надійне та ефективне управління фінансами в країні.
Існує досить складна схема взаємозв’язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками (таб.2.1) [18, c.43]
Таблиця 2.1
Органи управління фінансовою системою
Фінансові органи та інституції | Ланки фінансової системи | Напрями діяльності
Міністерство фінансів | Бюджет держави | Складання і виконання
Державний кредит | Випуск позик, використання залучених коштів, погашення боргів
Міжнародні фінансові відносини | Взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інституціями
Фінанси підприємств | Організаційне регулювання фінансової діяльності
Страхування | Видача ліцензій на страхову діяльність; контроль за діяльністю страхових компаній
Державне казначейство | Бюджет держави | Виконання Державного бюджету
Державна контрольно-ревізійна служба | Бюджет держави | Ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань
Фінанси державного сектора | Контроль за фінансовою діяльністю
Державна податкова адміністрація | Бюджет держави | Облік платників податків і обов’язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
Загальнодержавні цільові фонди
Продовження табл. 2.1
Рахункова палата | Державний бюджет | Контроль за складанням і виконанням бюджету
Державний кредит | Контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик
Страхові компанії | Страхування | Здійснення страхових операцій
Аудиторська палата | Фінанси підприємств | Видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю
Аудиторські фірми | Фінанси підприємств | Проведення незалежного фінансового контролю
Національний банк | Кредитна система | Реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд
Державний кредит | Агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів
Бюджет держави | Організація касового виконання
Міжнародні фінансові відносини | Проведення міжнародних розрахунків держави
Валютний ринок | Визначення валютних курсів
Комерційні банки | Банківська систе ма | Здійснення банківських операцій
Міжбанківська валютна біржа | Валютний ринок | Організація торгівлі валютою
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку | Ринок цінних паперів | Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних); ліцензування діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами; нагляд за діяльністю суб’єктів ринку
Фондова біржа | Ринок цінних паперів | Забезпечення функціонування первинного і вторинного ринків цінних паперів
Інституційні інвестори | Ринок цінних паперів | Мобілізація та інвестування фінансових ресурсів
Пенсійний фонд | Фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення | Акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій і допомог
Як видно з наведеного розподілу повноважень фінансових органів та інституцій, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно, оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки та зв’язки.
2.3 Фінансовий механізм
Фінансовий механізм – складова господарського механізму, являє собою сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення [3, c.93].
Складовими фінансового механізму є фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, фінансове планування, прогнозування, управ-ління фінансами. За допомогою фінансово-го механізму здійснюють розподіл і пере-розподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту.
Фінансовий механізм – сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансування діяльності підприємства [13, c.108].
Для цілей ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та з метою реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.
В економічній літературі поняття “фінансовий (фінансово-кредитний) механізм” використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Серед розмаїття визначень і підходів вчених та практиків до поняття “фінансовий механізм” найбільшої уваги заслуговують два аспекти, два підходи до розуміння його суті.
Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування самих фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову “техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно відображається в понятті “організація фінансів”, і ототожнювати дане поняття з фінансовим механізмом не доцільно.
Другий підхід до розгляду поняття “фінансовий механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.
Незважаючи на існування двох основних підходів до суті фінансового механізму, в науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття “фінансовий механізм” не існує.
У дослідженнях провідних західних вчених фінансовий механізм не виділяють як відокремлений об'єкт вивчення, але всебічно і ґрунтовно досліджують фінансові методи впливу на підприємство, державу і суспільство.
В економічній літературі країн СНД превалює перший підхід до визначення фінансового механізму як способу організації фінансових відносин (Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова), який складається з елементів та інструментів впливу. Проте, російський економіст В.К. Сенчагов, проводячи чітку структуризацію фінансового механізму, вважає, що фінансово-кредитний механізм включає три підсистеми [22, c.206]:
Ю фінансово-кредитне планування;
Ю фінансово-кредитні важелі;
Ю організаційні структури і правовий режим фінансово-кредитної системи.
Структура фінансового механізму, розроблена В.К. Сенчаговим, досить чітко відображає домінанти адміністративного управління економікою. І розробити на такій основі систему фінансового механізму підприємства практично неможливо.
Українські вчені В.М. Федосов, В.М. Опарін, С.Я. Огородник вважають, що фінансово-кредитний механізм включає дві підсистеми: фінансово-кредитне