Аналіз положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов”язання”

Стандарт перекладається з англійської мови як норма, зразок. Стосовно нормативної документаціїї з б/о стандарт означає комплекс детально оформлених правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку при відображенні того чи іншого явища.

Стандарт обліку – облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями.

Стандарти обліку поділяються на два види: міжнародні та внутрішні (національні). Міжнародні стандарти б/о – стандарти, які розроблюються Комітетом міжнародних стандартів б/о (КМСБО) і рекомендовані до застосування. Внутрішні (національні) стандарти – нормативи з б/о, які видаються для внутрішнього користування окремою країною.

Бухгалтерський стандарт – це стандартні вимоги до методів і процедур ведення б/о.

Стандарти в основному відносяться до фінансового обліку та звітності.

В кожній країні розробкою принципів та стандартів займаються спеціальні організації.

В Україні розробкою принципів та стандартів займається Мінфін України.

Стандарти б/о розглядають наступні питання:

1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було приймати різні управлінські рішення?

2. Як оцінювати статті фінансової звітності (активи, пасиви та інші показники)?

Структура Положень (стандартів) б/о в України має наступний вигляд:

вступ – загальні положення;

опис сутності (розкривається зміст даного об’єкту, його визнання та способи оцінки, методи обліку тощо);

розкриття інформації, яка повинна обов’язково знайти відображення у звітності та примітках до неї;

необхідні пояснення (примітки), що регулюють процедуру практичного застосування окремих вимог, що складають основу того чи іншого положення (стандарту);

дата набуття чинності.

Кожне Положення присвячене окремій темі б/о.

В Україні прийнято 25 П (С) б/о, які охоплюють всі діючі МСБО (Крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

У П(С)БО 11 “Зобов”язання” описані принципи визнання зобов”язань, їх класифікації і оцінки, а також розкриття інформації про зобов”язання у примітках до фінансової звітності.

Кредиторська заборгованість – це найбільш “вагома” частина зобов”язань підприємства, до яких тепар включаються довгострокові і поточні зобов”язання, забезпечення і непередбачені зобов”язання, які раніше не враховувалися.

Відповідно до П (С)БО 11 кредиторську заборгованість можна класифікувати як довгострокову і поточну.

Причому П(С)БО 11 потребує класифікувати зобов”язання тільки на підставі тривалості періоду, протягом якого вони повинні бути погашені.

Однак існує ще один критерій, який визначає підстави для класифікації зобов”язань. Це той же критерій, який застосовується при класифікації дебіторської заборгованості на поточну і довгострокову, - її походження. Згідно із цим критерієм, якщо заборгованість виникла в ході нормального операційного циклу підприємства, вона вважається поточною. Необхідність застосування подібного критерію для класифікації зобов”язань підтверджується структурою Балансу і роз”ясненнями розробників національних стандартів.

Отже, для того щоб зобов”язання було визнане поточним, воно повинне задовольняти певним критеріям. Таке зобов”язання повинне бути погашене:

або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;

або протягом операційного циклу підприємства, навіть якщо він перевищує 12 місяців.

Зобов”язання, які не можна назвати поточними, вважаються довгостроковими.

Крім того, згідно з пунктами 8 і 9 П)С)БО 11 довгостоковими вважаються зобов”язання, які:

- хоча і підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, однак первинний термін їх погашення був більшим 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існують угоди про переоформлення цих зобов”язань на довгострокові;

відкриті за кредитною угодою, яке хоча і передбачає у випадку порушення певних умов, пов”язаних з фінансовим станом підприємства, погашення зобов”язань на вимогу кредитора, однак:

- до затвердження фінансової звітності кредитор погодився не вимагати погашення зобов”язань;

- протягом 12 місяців не очікується подальших порушень кредитної угоди.

Довгострокові зобов”язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в Балансі за їх справжньою вартістю.

Під справжньою вартістю розуміється дисконтована сума майбутніх платежів, яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов”язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Поточні зобов”язання відображаються в Балансі за сумою погашення. Під сумою погашення розуміється недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена у процесі звичайної діяльності підприємства.

Поняття про функціональні форми власності

З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).

Власність реалізується в різних функціональних формах (рис. 1).

Рис. 1. Форми власності

Конституцією України визначено приватну, державну та кому-нальну форми власності. В окремих випадках виділяється колектив-на (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають:*

спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;*

соціальну структуру суспільства, його поділ на класи;*

характер використання та споживання створеного в процесі ви-робництва продукту;*

специфіку обміну та розподілу створюваного продукту;*

мету виробництва та характер управління економічними про-цесами.

Для України, на сьогоднішній день, визначальною досить стає приватна форма власності, але при цьому аж ніяк не зменшується роль державної та колективної форми власності, хоча остання зазнає радикальних змін.

Характеристика ТзОВ “Фенікс”

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс” є підприємницькою організацією, створеною за домовленістю громадянами України: Близнюк Наталя Петрівна, Федорович Іван Іванович.

Товариство створене для здійснення господарської діяльності і володіє повною господарською самостійністю.

Товариство з усім його майном і коштами є спільною власністю його учасників, з визначенням частин кожного учасника.

Товариство користується правами і несе обов”язки по законодавству України, пов”язані