з його діяльністю, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, створює філії, представництва і дочірні підприємства, як на території України так і поза її межами, має круглу печатку і штамп зі своїм найменуванням, бланки, товарний та обслуговування знаки, інші реквізити і атрибутику, котрі затверджуються Директором Товариства.
Предметом діяльності Товариства є:
-
оптова торгівля непродовольчими і продовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, на підставі ліцензії;
-
оптова торгівля пальним, мастильними иатеріалами та іншими нафтопродуктами, на підставі ліцензії;
-
оптова торгівля електроенергією, природним стисненим, зрідженим та скрапленим газом, на підставі ліцензії;
-
виготовлення меблів.
Мета діяльності Товариства полягає у найповнішому задоволенні суспільних потреб в перелічених вище продукції, товарах, роботах і послугах та вилучення прибутку від їхньої реалізації.
За рахунок прибутку Товариство задовільняє соціальні, економічні інтереси учасників Товариства та членів трудового колективу.
Для забезпечення діяльності Товариства створюється Статутний фонд у розмірі 10000(десять тисяч) гривень.
Участь у Товаристві грунтується на майновому вкладі в Статутний фонд. Вклади в Статутний фонд приймаються у формі грошових внесків у національній та іноземній валюті, будівлями, спорудами, обладнанням, автотранспортними засобами, машинами і механізмами, прав користування землею, водою й іншими природними ресурсами, а також об”єктами інтелектуальної власності, цінними паперами, іншими майновими правами. Вид вкладів, їхній розмір для кожного учасника визначаються зборами учасників та установчим Договором. Створений Статутний фонд розподіляється між учасниками на вклади:
-
7500 грн., або 85 % належить Близнюк Наталі Петрівні;
-
1500 грн., або 15 % належить Федорович Івану Івановичу.
До дня державної реєстрації Товариства учасники зобов”язані внести в Статутний фонд не менше 30 % розміру своїх вкладів. Вклади вносяться в одну з банківських установ м.Івано-Франківська. Решта вкладу вносяться не пізніше одного року.
У Товаристві створюється Резервний фонд у розмірі 25 % Статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до Резервного фонду становить 5 % суми чистого прибутку.
Органами управління Товариства є:
-
вищий орган – це збори учасників Товариства;
-
виконавчий орган – в особі Директора Товариства;
-
контрольний орган за діяльністю Директора – це Ревізійна комісія Товариства.
Облік, звітність та документооборот Товариства організовує Директор відповідно до законодавчих актів України.
Товариство самостійно веде бухгалтерський облік, сплачує податки в бюджет та інші обов”язкові платежі, подає бухгалтерську і статистичну звітність в порядку, обсягах та строки визначені законодавчими актами України.
Облікова політика, її аналіз
Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво п-ва формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Визначення терміну „облікова політика” дається в ст. 1 З-ну У „Про б/о і фінансову звітність України” і в п. 3 П(С)БО № 1: „облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються п-вом для складання і подання фінансової звітності”.
В економічній літературі вона трактується таким чином:
Облікова політика – це сукупність конкретних методів і форм (способів) ведення б/о, що обирається підприємство виходячи із загальноприйнятих правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та наддання фінансової звітності.
Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку. Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією б/о, представленою відповідними методиками та обліковими процедурами, серед яких містяться альтернативні варіанти.
Облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому – як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).
Облікова політика підприємства згідно з п.п.25.1. П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де п-во висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюється законодавство України або нормативні акти, які впливають на постановку б/о; п-во розробило нові способи ведення б/о, застосування яких дозволить більш достовірно відображати факти господарської діяльності або зменшити трудомісткість облікового процесу; мають місце істотні зміни умов д-сті (змінюються статутні вимоги).
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику (див.додаток 1), який розробляє головний бухгалтер підприємства і несе відповідальність за його формування, керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.
У ст. 4 Закону України „Про б/о і фінансову звітність в У” і п 18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:
- форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо);
- вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);
- обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
- відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);
- можливість самостійних дій з питань ціноутворення;
- стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку п-ва на довгострокову перспективу, напрямки інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);
- наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами орган техніки, програмними засобами);
- наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);
- рівень кваліфікації бухгалтерських