Курсова робота

Організація ведення обліку розрахунків з підзвітними особами на підприємстві ТзВО «Русич»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

1. Основа організації обліку на підприємстві ТзВО «Русич»…………………..5

1.1 Облікова політика підприємства…………………………………………..5

1.2 Організація діловодства та документування господарських операцій….8

2. Організація ведення обліку розрахунків з підзвітними особами………….16

2.1 Основні завдання і нормативна база……………………………………..16

2.2 Порядок видачі готівки під звіт…………………………………………..20

2.3 Порядок документального оформлення підзвітних сум………………..22

2.4 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами.25

3. Розрахункова частина…………………………………………………………..34

4. Рекомендаційна частина………………………………………………………..41

Висновок……………………………………………………………………………..45

Список використаної літератури…………………………………………………47

Вступ

У процесі здійснення господарської діяльності практично кожне підприємство зустрічається з необхідністю відрядження своїх працівників як в межах України, так і за кордон для вирішення питань, зв’язаних з налагоджуванням партнерських відносин між підприємствами, підписання договорів.

Службове відрядження – поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення не за місцем основної роботи.

Підзвітні особи – це штатні працівники нашого підприємства, яким видаються кошти авансом під звіт для покриття витрат на службові відрядження, а також на операційні та адміністративно-господарські потреби.

В зв’язку з цим у бухгалтерів і керівників підприємств можуть виникати питання, які торкаються відряджень. Зокрема, порядок документального оформлення відрядження, розрахунку суми авансу, який видається на відрядження, і відшкодування відрядних витрат, а також ведення та облік даних операцій у податковому обліку.

При оформленні відрядження необхідно на основі розпорядження керівника, видати підзвітній особі аванс на відрядження та посвідчення про відрядження.

Підзвітна особа зобов’язана відзвітуватися за одержаний аванс, подати в бухгалтерію підприємства авансовий звіт з виправдними документами.

Отже основною метою даної роботи є визначення реального стану ведення бухгалтерського обліку, а особливо, розрахунків з підзвітними особами на конкретному підприємстві, ТзОВ «Русич».

Предметом дослідження є процес обліку розрахунків з підзвітними особами, а також його аналіз.

Об’єктом дослідження обрано ТзОВ «Русич».

Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурний.

Інформаційною базою для такого дослідження є первинні документи та облікові регістри, які ведуться для обліку даних операцій, а оскільки розрахунки з підзвітними особами в фінансовій звітності підприємства відображаються в складі дебіторської заборгованості то для повного аналізу необхідно також опрацювати деякі з видів фінансової звітності, а саме Баланс та Звіт про фінансові результати.

Отже, теоретичною, методологічною та практичною основою роботи послужили періодичні публікації провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, практиків комерційної справи, законодавчі та нормативні матеріали комерційних підприємств, контракти, специфікації, закони та декрети Уряду України, статистично-звітна документація ТзОВ «Русич».

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

1. Основа організації обліку на підприємстві ТзВО «Русич»

1.1 Облікова політика підприємства

Функціонування системи бухгалтерського обліку та процесу його ведення вимагає відповідної організаційної інфраструктури, яка передбачає вирішення ряду методичних, технологічних, технічних та організаційних питань. У процесі їх вирішення, власник ТзОВ «Русич» спільно з головним бухгалтером реалізував свою політику в сфері бухгалтерського обліку шляхом самостійного вибору облікових способів і процедур, тобто інакше кажучи створив інструмент організації бухгалтерського обліку такий як облікова політика.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні «облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір підприємством конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів і особливостей діяльності підприємства [1].

Причини появи облікової політики в ринкових умовах є [8, c.54]:

1. Альтернативні варіанти щодо організації і ведення бухгалтерського обліку передбачені законодавчими документами;

2. Розширення видів діяльності та організаційно – правових форм суб’єктів господарювання;

3. Зміна ролі бухгалтера в господарському житті підприємства від простого реєстратора господарських операцій до активного його учасника.

Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Свобода підприємства полягала у можливості вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

На вибір облікової політики підприємства «Русич» вплинули наступні фактори:

§ Форма власності та організаційно – правова форма (ТзОВ);

§ Галузь або вид діяльності (будівництво);

§ Система оподаткування (загальне оподаткування);

§ Ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку (самостійно приймають рішення з питань ціноутворення, вибору партнерів);

§ Стратегія фінансово – господарського розвитку (цілі й задачі економічного розвитку підприємства, тактичні підходи до вирішення перспективних задач);

§ Наявність матеріальної бази;

§ Система інформаційного забезпечення підприємства;

§ Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативності керівників;

§ Обсяг діяльності та середньоспискова чисельність працівників.

Основана мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Облікову політику підприємства знають:

§ керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

§ бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

§ аудитор, оскільки облікова політика є одним з об’єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

§ податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об’єкту оподаткування.

При формуванні облікової політики передбачена майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика відповідає вимогам повноти, обачності, привалювання сутності над формою, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначено підприємством на підставі