· ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

· Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;

· Інструкція по використанню форм документів суворої звітності, затвердженою наказом УСО;

· Правила виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку, затвердженим наказом МФУ, СБУ і МВСУ;

· Вказівками про склад і порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами;

· Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»;

· Порядком ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Примітка: Оформлення господарських операцій документами називається документацією, а також це реєстрація та фіксація інформації про факти, процеси, її обробки та узагальнення. Документування з точки зору повного, точного і систематизованого запису, який відображає рух товарів і платежів, є підставою для складання річної звітності.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, їх рух у встановлені графіком документообігу терміни, достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Працівники, які ведуть бухгалтерський облік, перевіряють первинні документи за формою та змістом, а саме перевіряють наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність відображення в документі операції чинному законодавстві, а також логічну узгодженість окремих показників операції.

Відповідно до додатків кожен документ має відповідні реквізити – це обов’язковий елемент оформлення документів, який має змістовне навантаження.

Виділяють такі два види реквізитів, як:

1. Обов’язкові, які визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарських операцій; посади осіб відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарських операцій.

2. Додаткові, які визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо.

Для відображення в бухгалтерському обліку документи приймаються лише за умови правильного їх оформлення. З ряду причин документи можуть бути складені з помилками.

Відповідно до «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» у бухгалтерському обліку існує три способи виправлення помилок в первинних документах, облікових регістрах та звітності:

1. Коректурний спосіб – застосовується коли помилку допущено в документах, регістрах чи звітах, і її ще не внесено до підсумку. Суть способу полягає в тому, що помилковий запис легенько закреслюється тонкою, горизонтальною лінією, так щоб можна було прочитати написане, і зверху надписується правильний запис, такий спосіб виправлення супроводжується підписом винуватця виправлення. Виправлення в банківських касових документах або у цінних паперах не допускається.

2. Спосіб додаткових проводок – використовується, в тому випадку, коли помилка допущена в сумі, а кореспонденція рахунків складане правильно. Суть даного способу полягає в складанні додаткової проводки на різницю між правильною і помилковою сумами, а кореспонденція рахунків не змінюється. Існують позитивні і негативні додаткові бухгалтерські проведення. Позитивну застосовують коли на рахунках обліку сума відображена менша ніж фактична, а негативну – коли більша (в даному випадку можна поміняти Дт з Кт + сума різниці або суму різниці вписати червоною ручкою).

3. «Червоне сторно» - даний спосіб застосовується коли помилка допущена при складанні кореспонденції рахунків. Суть даного способу: помилковий запис сторнують (анулюють (обводять червоним прямокутником)) і при цьому складають правильну проводку.

Первинні документи підприємства «Русич» прийняті до обліку в тому випадку, якщо вони:

· Складені за формою ( документи, типові форми, яких не передбачені, повинні містити обов’язкові реквізити);

· Підписані особою, спеціально на це уповноваженою.

· Доцільність, реальність і законність відображення операцій.

Документи, які надходять до бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх даних на рахунки бухгалтерського обліку. Якщо документи здають особи, відповідальні за їх складання, перевірка здійснюється у присутності останніх.

Залежно від мети контролю первинних документів використовують різні методичні прийоми їх перевірки, серед яких: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно – правова, зустрічна перевірка, контрольне порівняння, зворотній рахунок, оцінка документів за даними кореспондуючих рахунків, аналітична перевірка звітності та балансів, порівняння та інші.

Після перевірки документи подаються на затвердження керівнику підприємства, а далі підлягає бухгалтерській обробці, під якою розуміють підготовка документів для запису сум господарської операції на рахунках синтетичного та аналітичного обліку.

Послідовність обробки первинних документів здійснюється за такими стадіями:

· Групування, тобто об’єднання однорідних за змістом і за визначений період первинних документів у групи з подальшою реєстрацією їх у групувальних відомостях для визначення загального списку за кожною групою. Групування документів проводиться для скорочення кількості записів у облікових регістрах.

· Таксування – це грошова оцінка зазначених в документі матеріальних цінностей. Під таксуванням розуміють множення ціни на кількість, під розцінкою – розрахунок ціни, а під оцінкою – про ставлення ціни в документі.

· Погашення всіх документів, прикладених до прибуткових і видаткових касових ордерів, а також документів, які слугували підставою для виплати заробітної плати.

· Контирування – зазначення в документі кореспондуючих рахунків, на яких має відображатися документально підтверджена господарська операція.

· Включення рознесених даних з первинних документів в облікові регістри.

Первинні документи, які пройшли стадію обробки, мають відмітку, яка включає можливість їх повторного використання: при ручній обробці – дату запису до облікового регістру та підпис особи, яка його здійснила, а при комп’ютеризованій обробці – відбиток штампу особи, відповідальної за їх обробки.

Отже, хоч на сьогодні для більшості підприємств