6. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів так само має тенденцію до зниження. Тому керівництву необхідно негайно переглянути свою фінансову стратегію.

7. Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець прогнозного періоду ( І кв. 2009 р.), буде дорівнювати 0,92, як і на кінець 2008 року.

8. Коефіцієнт абсолютної ліквідності не можливо спрогнозувати, оскільки балансові дані не дають достатньої інформації про рух наявних на підприємстві грошових коштів та їх еквівалентів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТЗОВ «ФРАНКІВСЬК-ОЙЛ»

3.1 Удосконалення структури управління підприємницькою діяльністю

Основою господарського комплексу нашої країни є мікроекономічний рівень, а саме рівень підприємств. На рівні підприємства найповніше проявляються усі економічні відносини. Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і ухваленні управлінських рішень по забезпеченню ефективності їх діяльності. Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. Загальним фінансовим результатом є валовий прибуток.

В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов’язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів.

Проведений аналіз роботи підприємств західного регіону України виявив, що балансова вартість їх основних фондів останнім часом була у 10-20 разів нижча, ніж ціни покриття. При заниженні балансової вартості основних фондів підприємства не в змозі формувати амортизаційний фонд, достатній для поповнення основних фондів, що вибувають. Нестача коштів амортизаційного фонду змушує підприємства витрачати левову частину прибутку для забезпечення простого відтворення основних виробничих фондів. На поверхні економічних явищ витрати прибутку для утворення основних фондів відображають розширене відтворення, але фактично відбувається процес простого відтворення і здебільшого не в повному обсязі. У ситуації, яка склалася, підприємства зазнають додаткового податкового навантаження, оскільки прибуток, що використовується на просте відтворення основних виробничих фондів, також оподатковується. Таким чином, одержаний балансовий прибуток не в змозі виконувати функції прибутку [30, с.95].

Важливе значення має виявлення ефективності діяльності підприємств із макроекономічних позицій. Нині більшість підприємств України низькорентабельні або збиткові, і юридично їх можна визнати банкрутами. Однак, збитковість багатьох підприємств пояснюється не низьким рівнем управління, а недосконалістю фінансово-кредитної системи національної економіки. Фактично збиткові щодо застосованої нині оцінки підприємства так само, як і підприємства, які працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетів та цільових фондів. Більш того, вартісна величина внесків та платежів таких підприємств, виявляється в ряді випадків більшою, ніж рентабельних підприємств, і досягає половини вартості реалізованої продукції. Необхідно здійснювати оцінку економічної ефективності функціонування підприємств у національній економіці на підставі аналізу впливу результатів діяльності цих підприємств на макроекономічні показники: формування бюджетів цільових фондів, національного доходу, валового внутрішнього продукту.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємств із позицій їх самофінансування та економічних інтересів власників. Однак за допомогою цих показників неможливо одержати точну оцінку впливу фінансових результатів діяльності підприємства на макроекономічні показники - на обсяг надходжень до державного та місцевих бюджетів, до цільових фондів, національний дохід, валовий національний продукт. Реальність свідчить про те, що для управління економічними процесами, формування потребуючих макроекономічних пропорцій необхідна більш об’єктивна система показників рентабельності.

Характерною негативною рисою сучасного становища підприємств є зростання їх дебіторської та кредиторської заборгованості. Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина підприємств України працює зі збитками, вимагає розгляду питання ефективності залучення банківських кредитів, виходячи з мінімуму збитків. Встановлено, що найбільший ефект від використання залучених коштів досягається на підприємствах, де є високою частка умовно постійних витрат.

Загальна стратегія розвитку підприємства пов’язана з діяльністю підприємства в цілому, використання матеріально-технічної бази та виконання його головної цілі – отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів [31, с.68].

Стратегія підприємства розробляється так, щоб плани були надто гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснювати модифікацію та переорієнтацію.

Діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних завдань, які забезпечать ефективну роботу, прибутковість, виживання та конкурентоспроможність на ринку.

В умовах ринкового господарювання ТзОВ «Франківськ-Ойл» розробляє стратегію своєї господарської діяльності на найближчу перспективу, а також дивиться і в майбутнє для того, щоб виконувати свою головну місію. Керівництво підприємства вважає, що правильно вибрана стратегія діяльності – це запорука успіху в майбутньому. Приймаючи обґрунтовані та систематизовані планові рішення, знаючи зовнішнє середовище, яке може вплинути на діяльність підприємства, підприємство зменшує ризик в конкуренції на ринку.

В ринковій економіці підприємство не завжди отримує бажаний результат. Результат діяльності може бути негативним, позитивним, нульовим. Збитки розглядаються як негативне значення прибутку. Зарубіжні економісти вважають, що справжній прибуток пов’язаний з невизначеністю, а у невизначеності є свій ризик.

В системі управління підприємством основна увага приділяється прибутку і для того, щоб управляти ним, треба визначити взаємозв’язок обсягу продажу, витрат, та прибутку.

Тому на підприємстві «Франківськ-Ойл» вибирають правильну та обґрунтовану стратегію та тактику для виконання своїх завдань.

Стратегічне планування на сьогоднішньому ринковому етапі господарювання – стає правилом, а не винятком.

Виходячи