Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується загальними зборами акціонерів відповідно до статуту товариства.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціо-нерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді).

Члени ревізійної комісії вправі брати участь з дорадчим голосом у засіданнях правління.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах. Без ви-сновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Таким чином, акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях майном товариства.

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

Дослідження фінансів акціонерних товариств, їхньої ролі й місця у фінансовій системі ґрунтується на вивченні їх суті як структуризації фінансових від-носин шляхом виділення їхніх окремих складових, що є передумовою глибшого їх вивчення.

За своєю природою фінансові відносини є розподільними, причому розпо-діл вартості здійснюється насамперед за суб'єктами. Останні формують грошові фонди цільового призначення залежно від ролі, яку вони відіграють у суспільному виробництві. Саме за цим критерієм і виділяються окремі сфери фінансових відносин, які й визначають специфіку фінансової системи окремо взятої країни. Усередині кожної зі сфер виділяються ланки, а групування фінансових від-носин здійснюється залежно від характеру діяльності суб'єкта, яка впливає на склад і призначення цільових грошових фондів. Так, у сфері нефінансового сек-тору економіки за цим критерієм можна виділити такі ланки: фінанси під-приємств, що функціонують на комерційних засадах; фінанси закладів і органі-зацій, що здійснюють некомерційну діяльність; фінанси громадських об'єднань. Кожна ланка фінансової системи, у свою чергу, може бути поділеною відпо-відно до внутрішньої структури фінансових взаємозв'язків. Так, у складі фінан-сів, що функціонують на комерційних засадах, залежно від галузевої належності можуть бути виділені фінанси промислових підприємств, сільськогосподарських, торговельних, транспортних підприємств тощо, а залежно від організаційно-правової форми власності – фінанси приватних, колективних та акціонерних під-приємств.

Поняття "фінансова система" є одним із базисних понять, які характеризують структуризацію фінансових відносин. Фінансова система – система молодшого рангу щодо економічної системи і за своєю ієрархією належить до класу економічних систем, які називають великими, складними [21, c.43].

Незалежно від схеми побудови організаційної структури управління організація фінансів підприємства будується на єдиних базових принципах, незалеж-но від його галузевої належності чи організаційно-правового статусу, а саме: економічної самостійності, самофінансування, зацікавленості у результатах фі-нансової діяльності й відповідальності за її результати, контролю за фінансовою діяльністю, резервування під фінансові ризики.

Проте за спільних принципів управління фінансами у підприємств різних організаційно-правових форм та галузей економіки виникають специфічні особливості реалізації фінансових відносин. Це відбувається через специфіку багатьох економічних процесів, притаманних комерційним організаціям різних типів, а отже, й фінансових відносин, що їх опосередковують. Різниться структура джерел фінансування, набір активів, швидкість обороту капіталу, обсяг грошових потоків залежно від видів діяльності, дохідності операцій, рівня ризиків тощо.

Нині система фінансових відносин сфери фінансів підприємств наповнилася новим змістом і значно змінилася. Спектр фінансових відносин став значно ширшим і випливає з реалій сьогодення, впливає на грошові потоки, формування й використання фінансових ресурсів. З'явилися абсолютно нові групи фінансових відносин, наприклад, відносини, що пов'язані з банкрутством; від-носини, що виникають при злитті, поглинанні чи поділі підприємств. Найширша гама фінансових відносин з'явилася з ініціюванням функ-ціонування в нашій країні акціонерних товариств.

Визначаючи роль фінансів акціонерних товариств, не можна не сказати про їхню багатогранність, адже вони охоплюють грошові відносини із засновниками товариств, трудовим колективом, із постачальниками, покупцями, бюджетом, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями. Фінанси акціонерних товариств функціонують у процесі придбання сировини, матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації виробленої продукції. В процесі інвестування, формування капіталу і резервів, створення й розподілу прибутку, при виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями, у процесі сплати податків до бюджету, при отриманні й погашенні кредитів. Відмінності в організаційно-правовому статусі акціонерних товариств помітно відбивають-ся на організації їхніх фінансів – джерелах і порядку формування статутного капіталу та закріпленні прав власників через акціонування, системі розподілу прибутку (доходу), взаємовідносинах із бюджетом [11, с.109].

Функції фінансів акціонерних товариств безпосередньо пов'язані з формуванням і рухом (розподілом, перерозподілом і використанням) капіталу, дохо-дів, фондів, резервів та інших грошових джерел, засобів підприємства, тобто його фінансових ресурсів. Отже, безпосередніми об'єктами управління фінан-сами акціонерного товариства є грошові потоки і фінансові ресурси.

Фінанси акціонерного товариства — це сукупність форм і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів із метою забезпечення ста-тутної