Застосування прийому ланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає у тому, що в першу чергу визначається ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, і затрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень прибутків і затрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом різниць складається в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця по досліджуваних факторах і сукупному фінансовому показнику. Потім це ухилення по кожному фактору множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливи на сукупний показник двох факторів ухвалене відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а ухилення по якісному факторі - на звітний кількісний фактор.

Прийом ланцюгових підстановок і прийом різниць є різновидом прийому, що одержав назву "елімінірування". Елімінірування - логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального зв'язку, при котрому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.

Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, - фінансові ресурси і їхні потоки. Утримання й основна цільова настанова фінансового аналізу - оцінка фінансового стана і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що господарює, за допомогою раціонального фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М=(ДО,І,Р),

де ДО - система категорій;

І - науковий інструментарій;

Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, * останній елемент - його динаміку.

Категорія фінансового аналізу - це найбільше загальні, ключові поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж, і ін. Науковий апарат фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових засобів дослідження фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об'єктивність і ін.

У фінансовому аналізі і управлінні можуть застосовуватися різноманітні методи, розроблені споконвічне в рамках тієї або іншої економічної науки. Існують різноманітні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.д. Застосування цих методів характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід, і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать достатньо суворі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони укладають другий рівень класифікації. Перерахуємо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підставок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дісконтірованя. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому аналізі.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різноманітного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифіцірувати взаємозв'язку між основними показниками. Можна виділити трьох основних типу моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стана підприємства. До них відносять: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

У основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, що характеризують структуру підсумкових показників, що узагальнюють. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерела їхній покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У основі цього аналізу лежить числення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів - ведучий елемент аналізу фінансового стана, застосовуваний різноманітними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і т.д. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на декілька груп. Частіше усього виділяють п'ять груп проаналізувати здібність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. У основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті показників по наступних напрямках фінансового аналізу.

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і розрахунку встановлюється, у чи достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточних операціях. Оскільки різноманітні види оборотних коштів мають різноманітний ступінь ліквідності розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:

... ДС > СС > НП > ГП > СР > ДС > ...

де ДС - кошти;

СС - сировина на складі;

НП - незавершене виробництво;

ГП - готова продукція;

СР - кошти в розрахунках.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена протягом операційного циклу, що залежить від обігу коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності