Отже, щоб оцінити, чи відбулося зменшення корисності того чи іншого активу, бухгалтеру доведеться постійно стежити за ефективністю роботи активу, за його можливістю генерувати кошти. Якщо, наприклад, на якомусь етапі стає очевидним, що з якоїсь причини актив не принесе тих економічних вигод, які від нього очікувалися спочатку, то варто замислитися: чи не з'явилися об'єктивні причини для відображення в обліку зменшення корисності активу?

Якщо події або зміни обставин вказують на те, що поточна вартість активу, можливо, не буде відшкодована в майбутньому, підприємству не завадило б оцінити майбутній грошовий потік, очікуваний внаслідок використання цього активу.

Отже, перший етап - визначення, розпізнавання самого факту події або обставини, які привели до зменшення корисності, за ознаками, наведеними вище. Після того як бухгалтер "запідозрив", що, можливо, якийсь актив зменшив свою корисність, йому слід порівняти залишкову вартість активу з сумою очікуваного надходження від нього(рис 3.3.1.): |

= | +

Рис. 3.3.1. Визначення суми очікуваного доходу від НМА

Якщо залишкова вартість активу нижча від суми очікуваного надходження, то це свідчить про відсутність факту зменшення корисності активу. У разі ж якщо виявиться, що залишкова вартість активу вища від суми очікуваного надходження від активу, то бухгалтеру треба відобразити в обліку факт зменшення корисності активу.

В першу чергу розглянемо актуальні питання, пов’язані з аналізом та обліком витрат на рекламу. Здавалося б, що величезні витрати на рекламу фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг (торгових марок) або іншого нематеріального активу у складі бренда - підлягають оцінці та капіталізації, оскільки (цитуємо пункт 6 П(С)БО 8) "... нематеріальний актив відображається в балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена".

Однак пунктом 9 П(С)БО 8 передбачено, що "не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, ...витрати на рекламу та просування продукції на ринку".

У пункті 18 П(С)БО 8 зазначено, що "первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей, які будуть сприяти збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод".

Практика оцінки вартості, наприклад, товарного знака зазвичай передбачає нагромадження:

а) витрат на розробку знака;

б) витрат на реєстрацію юридичного права (оплата зборів і послуг спеціалістів з питань інтелектуальної власності);

в) витрат на маркування бланків, вивіски, упакування товарів, проспектів тощо;

г) оплат судових розглядів; і, нарешті,

д) витрат на рекламу.

Якщо пункти а,б стосуються первісної вартості, то пункти в, г, д - витрат, пов'язаних з "підвищенням можливостей", які сприятимуть збільшенню майбутніх вигод.

Однак пунктом 9 П(С)БО 8 передбачено, що "не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку".

Переоцінка (дооцінка і зниження ціни) основних фондів і нематеріальних активів ніколи не була легкою справою і вимагала певних професійних навичок. З переходом бухгалтерського обліку на нові Положення (стандарти) трудомісткість цих процесів зростає, відповідно зростає кількість питань у бухгалтерського персоналу. Розглянемо механізм переоцінки, передбачений П(С)БО 8 для нематеріальних активів, оскільки він істотно не відрізняється від механізму переоцінки основних коштів.

По-перше, відповідно до пунктів 19,20 П(С)БО 8, кожне підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, однак це стосується тільки тих активів, щодо яких наявний активний ринок. Проте знайти його реально навряд чи можливо, оскільки активний ринок - це коли в будь-який момент на ньому можна знайти зацікавлених продавців і покупців, а інформація про ціни має бути загальнодоступною. Але навіть якщо ці умови будуть виконані, проблеми не вирішаться, оскільки при переоцінці одного нематеріального активу потрібно переоцінити й усі інші нематеріальні активи даної групи (крім тих, щодо яких нема активного ринку). Якщо підприємство провело переоцінку нематеріальних активів групи, то надалі переоцінку потрібно буде проводити щороку.

Переоцінка проводиться в кілька етапів:

- встановлення справедливої вартості нематеріального активу, яка буде прийнята як нова залишкова вартість;

- встановлення величини дооцінки або зниження ціни за залишковою вартістю у вигляді різниці між справедливою вартістю і залишковою;

- визначення індексу переоцінки;

- визначення переоціненої первинної вартості нематеріального активу;

- визначення величини дооцінки або зниження первинної вартості;

- визначення величини дооцінки або зниження вартості за зносом як різниці між величиною дооцінки (зниження ціни) за первинною вартістю і залишковою вартістю;

- складення бухгалтерських записів після порівняння сум попередніх дооцінок і знижень ціни.

Техніка підрахунку визначається за пунктом 21 П(С)БО 8:

1. Переоцінена вартість = первинна вартість х індекс переоцінки.

2. Знос при переоцінці = знос за балансом х індекс переоцінки.

3. Індекс переоцінки = справедлива вартість об'єкта: залишкова вартість об'єкта.

При цьому необхідно чітко уявляти, що справедливою вартістю в цьому випадку є нова залишкова, а не первинна вартість, що трохи незвично для бухгалтера, оскільки раніше при проведенні переоцінок спочатку визначалася нова первинна вартість, а тепер акценти змістилися. Отже, змінилася методологія бухгалтерського обліку.

4. Організаційно-інформаційна модель аналізу нематеріальних активів

На сьогодні є три класичні підходи до аналізу