інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Внутрішньогосподарський (управлінський) облік — система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.[10;c.41].
Підставою для формування витрат підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Інформація про витрати підприємства з первинних документів переноситься до облікових регістрів.
Облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.
Інформація про витрати підприємства з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до форм фінансової та статистичної звітності.
Користувачами інформаційних ресурсів про витрати підприємства є власники., керівництво підприємства, існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та кредитори, замовники, державні установи та громадськість.
Оцінка ефективності витрат підприємства здійснюється користувачами за наступними розрахунками:
Саме від цих показників залежить прибутковість роботи підприємства, його платоспроможність і виживання в конкурентній боротьбі. Функціонально дана система оцінки включає в себе: нормування витрат; планування: облік; аналіз та стимулювання зниження витрат.
Як у вітчизняній так і у зарубіжній економічній літературі методологія контролю витрат описана достатньо всесторонньо. Однак, вона не повністю враховує зміни, що відбулися в інформаційному забезпеченні управління підприємств в умовах формування ринкових відносин на Україні. У зв'язку з переходом обліку та звітності до національних стандартів і поступовим розмежуванням його на фінансовий і управлінський, одночасно вирішується питання поділу контролю на зовнішній і внутрішній з притаманними йому новими функціями й об'єктами контролю.
Незважаючи на різні функції, які виконує зовнішній і внутрішній контроль, в основі їх методики лежать одні й ті ж прийоми та способи. Відмінність полягає лише в обсязі інформації, яку виконує внутрішній і зовнішній контроль. Методика зовнішнього контролю має орієнтацію на зовнішніх користувачів, а методика внутрішнього контролю - на потреби управління підприємством. Ситуаційна спрямованість внутрішнього контролю повинна давати змогу впливати на вибір управлінських рішень і на кінцевий результат господарської діяльності.
На підприємствах методика контролю витрат є системою засобів, якими здійснюють перевірку їх діяльності з метою вивчення законності, економічної доцільності, документальної обґрунтованості господарських операцій і процесів, пов'язаних з використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, стану, зберігання і використання сировини та товарно-матеріальних цінностей. Процес контролю витрат організовується з метою встановлення доцільності та раціональності використання ресурсів в розрізі окремих центрів відповідальності та видів затрат.
Методика контролю витрат на підприємствах ґрунтується на послідовному здійсненні контрольних процедур із метою спостереження за діяльністю і раціональністю використання наявних ресурсів.
Основними завданнями організації контролю витрат є:
1.
Оцінка обґрунтованості та своєчасності обробки планових витрат по підприємству та в розрізі центрів відповідальності.
2.
Попередній контроль та аналіз можливих втрат та резервів під час господарського процесу та скорочення витрат.
3.
Оперативний контроль витрат в розрізі відхилень, винуватців, причин, місць виникнення, центрів відповідальності.
4. Контроль організаційного та методологічного взаємозв'язку та взаємообумовленості планової та облікової інформації.
5.
Постійний контроль окремих складових комплексних статей.
6.
Контроль цільового спрямування всіх видів витрат.
7.
Оперативний контроль витрат та результатів діяльності в розрізі центрів відповідальності.
8.
Виявлення та діагностика проблем, що виникають при зміні внутрішнього та зовнішнього середовища та коригування планів І діяльності.
Після ретельної перевірки достовірності звітних даних важливо встановити за які періоди і за якими статтями витрат необхідно здійснити суцільний контроль. При цьому, в першу чергу, звертають увагу на ті статті, які займають найбільшу питому вату в загальній сумі витрат.
Особливу увагу під час контролю слід приділити перевірці окремих статей витрат, що дасть змогу глибше вивчити причини відхилень фактичних витрат від планових показників та від фактичних за минулий період, відхилення у динаміці та встановити невикористані резерви. Контроль за документальною обґрунтованістю і законністю окремих статей витрат обігу здійснюється на підставі первинних документів і облікових реєстрів.
У процесі контролю витрат перевіряють правильність планування витрат в розрізі структурних підрозділів і статей витрат, а також правильність розподілу витрат, пов'язаних з управлінням і забезпеченням належного функціонування торговельно-виробничого процесу. Вивчення динаміки витрат дає змогу порівняти дані звітного і минулих років, виявити зміни., що відбулися в складі і структурі витрат. Різниця фактичного рівня витрат звітного та попереднього періодів визначає розмір зміни їх за той чи інший період. Крім цього, визначають зміни рівня витрат обігу в порівнянні з планом.
У процесі здійснення оперативного контролю витрат слід використовувати спосіб аналізу, який дає змогу виявити причини перевитрат і внутрішні резерви їх зниження.
У загальному вигляді елементи системи контролю витрат з використанням системи обліку за фактичними і нормативними витратами можна подати у вигляді схеми (рис. 2.1) [48; с. 96].
Всі контрольні операції, показані в цій схемі здійснюються на основі відповідної контрольної інформації, яку формує бухгалтерський облік і яка подається керівництву, відповідальному за контроль витрат для порівняння і визначення причин відхилень. Для забезпечення ефективності контролю, регулюючу діяльність системи управління слід спрямовувати таким чином, щоб фактичні результати роботи відповідали б в майбутньому кошторисним затратам. Звичайно, при цьому слід врахувати той момент, що складання кошторису затрат має в собі елементи суб'єктивізму, оскільки нормативи і показники, які лежать в його основі відображають погляди та інтереси осіб, які беруть участь у господарському процесі. Тому потрібна постійна-перевірка цих кошторисів. І в якості альтернативи допускається, що потреба досягнути вхідних параметрів стосовно кошторису витрат може вимагати відповідних змін, якщо порівняння кошторисних і фактичних витрат покаже, що кошторис витрат є нереальним і надалі не може бути виконаний.
Система контролю витрат, відображена на схемі (рис. 2.1) із