зворотнім управлінським зв'язком включає в себе контроль за досягнутими виробничими показниками в порівнянні з визначеними, а також здійснення різних коректувальних дій у випадку виявлення відхилень, при умові що це необхідно. Система контролю, скерована на управління з прямим зв'язком, замість того, щоб порівнювати фактичний стан речей у господарському процесі з потрібним, дає оцінку очікуваних показників до певного моменту у майбутньому. Якщо ці оцінки відрізняються від планових показників, то слід приймати відповідні дії, щоб звести до мінімуму ці розбіжності. Мета цих процедур полягає в тому, щоб встановити контроль до того, як виникнуть будь-які відхилення від визначених показників.
Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що при системі контролю витрат, яка спрямована на управління з прямим зв'язком, можливі помилки можна попередити, а при системі контролю із зворотнім зв'язком фактичні помилки розпізнаються після здійснення процесу використання ресурсів і коректування, здійснених з метою досягнення необхідної продуктивності в майбутньому.
Важливе значення в процесі здійснення контролю витрат має врахування суб'єктивних аспектів його проведення. Процес контролю постійно пов'язаний з людським фактором, починаючи з низового центру відповідальності та закінчуючи представниками вищого керівництва. Дії кожного з учасників цього процесу повинні бути спрямовані на виконання поставленої мети, визначеної його керівництвом. Різниця між завданнями організації і особистими інтересами визначають основний критерій побудови системи управлінського контролю: дії людей у відповідності з їх особистими інтересами повинні співпадати з інтересами всієї організації. Звичайно, досягти ідеального співпадання інтересів майже неможливо, але організація повинна сприяти тому, щоб працівник не діяв супроти інтересів організації. Отже, одним із важливих завдань в системі контролю витрат в ринкових умовах господарювання є досягнення гармонії між діями менеджерів в своїх особистих інтересах і діями, спрямованими на задоволення інтересів підприємства.
Отже, подальше удосконалення організації контролю повинно здійснюватись у наступних напрямках: - організаційного і методичного взаємозв'язку обліку і контролю:
-
організації контролю в перше чергу на рівні стратегічного планування, де контроль дає значний ефект в підвищенні ефективності діяльності підприємств;
-
посилення оперативності виявлення, узагальнення та групування затрат і допущених відхилень в розрізі центрів відповідальності та місць виникнення затрат;
-
організація планування та здійснення контролю на етапах постачання та реалізації.
Таким чином, належно організований контроль за витрачанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на промислових підприємствах дає можливість:
-
забезпечити раціональне використання ресурсів в процесі виробництва;
-
впровадження матеріальної зацікавленості працівників у досягненні максимальних результатів з найменшими затратами ресурсів;
-
вишукувати внутрішні резерви економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Добре організований контроль витрат дає можливість мобілізувати внутрішні резерви і спрямовувати їх на підвищення ефективності підприємств.
2.3 Роль, значення та інформаційне забезпечення аналізу і аудиту
витрат
Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесу виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.
Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз.
Слід підкреслити, що економічний аналіз проводиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється загальнотеоретичний економічний аналіз, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.
Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов'язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об'єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.[44;c.85].
За системного підходу кожний об'єкт управління розглядають як комплекс взаємозв'язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об'єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п'ятьма найважливішими принципами:
- системі притаманна єдина ціль;
- система складається із взаємозв'язаних елементів, які складають її внутрішню структуру;
-
система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на функціонування системи;
-
система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;
- систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.
Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обгрунтування рішень з інших проблем управління.
Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. На рис. 3.1 зображено систему управління підприємством як сукупність трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи [53, с.8].
Як видно зі схеми, Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.
У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об'єкт управління (систему, що управляється).
В об'єктів управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечують контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв'язку направляється в інформаційну систему управління.
Короткий огляд циклу управління