нестачі матеріалів;
- витрати на оплату праці. До цих витрат належать витрати на виплату основної заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати пращ, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, виплати передбачені законодавством про працю за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, виплати звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.
-
відрахування на соціальні заходи. Сюди належать відрахування на державне соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування, відрахування на державне пенсійне страхування, відрахування до фонду сприяння зайнятості населення;
-
амортизація основних фондів та матеріальних активів. До цього елемента включають витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію фондів, що належать підприємству, а також тих що перебувають у користуванні підприємства;
-
інші витрати. До них входять витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, витрати на оплату процентів за фінансовими кредитами, витратами на реалізацію продукції, податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством.
Подана вище класифікація використовується для розробки кошторису витрат.
Для управління підприємством важливо знати не тільки те, що витрачено на виробництво, а й куди спрямовані затрати. Для цього застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції.
На підприємствах торгівлі рекомендується групувати витрати, пов'язані з реалізацією, під час планування та обліку за такими статтями:
1. Собівартість реалізованих товарів (продукції)
1.1. Собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва.
2. Адміністративні витрати
2.1.
Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу.
2.2.
Відрахування на соціальні заходи.
2.3.
Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби.
2.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, МШП, що забезпечують адміністративні потреби.
2.5.
Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби,
2.6.
Витрати на страхування майна.
2.7.
Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі.
2.8.
Загальні корпоративні витрати.
2.9.
Інші адміністративні витрати.
3. Витрати на збут.
3.1.
Витрати на оплату праці персоналу, що забезпечує збут товарів (продукції).
3.2.
Відрахування на соціальні заходи.
3.3.
Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів (продукції). За витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів малоцінних швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів (продукції)
33. Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів (продукції).
3.6.
Витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів (продукції).
3.7.
Витрати на транспортування.
3.8.
Витрати на проведення маркетингових заходів.
3.9.
Витрати на тару.
3.10. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі.
3.11. Інші витрати на збут
4. Інші операційні витрати
4.1 . Витрати на дослідження та розробки.
4.2.
Собівартість реалізованої іноземної валюти.
4.3.
Собівартість реалізованих виробничих запасів.
4.4.
Сумнівні та безнадійні борги.
4.5.
Втрати від операційної курсової різниці.
4.6.
Втрати від знецінення запасів.
4.7.
Нестачі і втрати від псування цінностей.
4.8.
Визнані штрафи, пені, неустойки.
4.9.
Інші витрати операційної діяльності
5. Витрати фінансової діяльності
5.1.
Відсотки за кредит.
5.2.
Інші фінансові витрати
6. Витрати інвестиційної діяльності
6. Втрати від участі в капіталі
7.
Інші витрати звичайної діяльності
8.
Надзвичайні витрати [4; c. 45].
Поряд із по-елементною застосовують класифікацію витрат за статтями в залежності від їх призначення. Ця класифікація дає можливість вибрати найбільш оптимальну техніко-економічну політику з точки зору зниження рівня витрат.
Крім наведених вище групувань витрат економічною теорією пропонується і на практиці застосовується ряд інших класифікацій витрат за різними ознаками [14; c.39].
Усі види витрат поділяються на умовно-змінні, абсолютна величина яких залежить від зміни обсягу виробництва продукції (товарообігу), а питома величина їх на одиницю продукції (товару) залишається незмінною, і умовно-постійні, абсолютна величина яких взагалі не змінюється, а питома величина витрат на одиницю продукції (товару) зменшується "при збільшені обсягу випуску продукції (товарообігу) і збільшується при його скороченні.
При плануванні витрат поділ їх на умовно-постійні й умовно-змінні використовується для розрахунку впливу змін обсягу та структури збуту товарів на їх рівень. У номенклатурі витрат вони чітко не виділені, а розрахунки ведуться на основі умовного поділу витрат. У його основі лежать різний характер і ступінь залежності окремих видів витрат від зміни обсягу, структури збуту товарів. Одинакові за характером витрати в залежності від ступеня зв'язку їх з обсягом виробництва чи обсягом реалізації товарів можуть відноситися як до умовно-змінних, так і до умовно-постійних.
Залежність окремих видів витрат від обсягу виробництва чи обсягу реалізації товарів у різних галузях народного господарства неоднакові. Одні й ті ж види витрат в умовах одного виробництва можуть бути змінними, а в умовах іншого - постійними. Таким чином, встановити універсальну, однаково придатну для всіх підприємств класифікацію витрат із поділом на умовно-змінні неможливо.
В економічній літературі іноді неоднозначно дається перелік умовно-постійних витрат, адже від точного обрахунку планової суми розглянутих витрат залежить правильність визначення економії, одержаної в результаті зміни обсягу збуту. Як правило, умовно-постійні витрати включають наступні статті типової класифікації витрат: допоміжні матеріали, паливо й енергія на технологічні цілі, основна та додаткова заробітна плата з відрахуванням на соціальні заходи, витрати на управління й експлуатацію обладнання.
Із метою підвищення аналітичного обліку необхідно не тільки поділяти витрати на умовно-постійні та умовно-змінні, але й розробити конкретні способи визначення їх величини. Для цього доцільно застосовують запропонований М.Г. Чумаченко графічний спосіб вивчення залежності між обсягом виробництва та собівартістю продукції, якій доповнюється аналітичним розрахунком величини умовно-постійних і умовно-змінних витрат [86; c.56].
Вдосконалення класифікації витрат на умовно-постійні та умовно-змінні буде сприяти знаходженню резервів зниження витрат. У цьому напрямку повинна вдосконалюватися і статистична звітність про витрати. Виділення аналізу умовно-постійних