Накладні витрати відповідно до чинних нормативних документів групують за такими комплексними статтями: загальновиробничі витрати; адміністративні (загальногосподарські) витрати; витрати на збут (позавиробничі або комерційні витрати). У свою чергу, ці статті мають бути деталізовані. Із цією метою нами пропонується для практичного використання класифікація накладних витрат, яку подано на рисунку. Класифікація накладних витрат необхідна передусім для розуміння того, як ними управляти, а також дає змогу організувати за єдиною методологією планування., облік, аналіз та поточний контроль і створити належний механізм стимулювання їх зниження [51, с.75].

Важливою передумовою ефективного управління накладними витратами, забезпечення фінансової стабільності, конкурентноздатності й економічного розвитку підприємства є розуміння економічної природи цих витрат і вміння правильно їх класифікувати.

1.3. Інформаційне забезпечення процесу управління витратами

Під інформацією (від лат. information - роз'яснення, виклад) спочатку розумілися відомості, які передаються людьми усним, письмовим або іншим засобом за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т.п. Із середини XX сторіччя інформація е загальнонауковим поняттям, що включає в себе: обмін відомостями між людьми, людиною й автоматом, автоматом і автоматом; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі; передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму і т.д.

Тому, у залежності від сфери використання, інформація може бути економічною, технічною, генетичною і т.д.

Під економічною інформацією розуміється інформація, що характеризує виробничі відношення в суспільстві.

До неї відносяться відомості, що циркулюють в економічній системі, про процеси виробництва, матеріальних ресурсах, процесах управління виробництвом, фінансових процесах, а також відомості економічного характеру, якими обмінюються між собою різноманітні системи управління. Конкретизуємо поняття економічної інформації на прикладі системи управління підприємством.

Відповідно до загальної теорії управління, процес управління можна уявити як взаємодію двох систем - керуючої та керованої (рис. 1.5.).

Система управління підприємством функціонує на базі інформації про стан об'єкта, його входів X (матеріальні, трудові, фінансові ресурси) і виходів У (готова продукція, надана послуга, економічні та фінансові результати) відповідно до встановленої цілі (забезпечити реалізацію певної групи товарів). Керування здійснюється шляхом подачі управлінського впливу 1 (план реалізації) з урахуванням зворотнього зв'язка - поточного стану керованої системи (виробництва) і зовнішнього середовища (2, 3) - ринок, вищі органи управління.

Призначення керуючої системи - формувати такі впливи на керовану систему, що спонукали б останню прийняти стан, обумовлений метою управління. Стосовно підприємства з деякою часткою умовності можна вважати, що ціль управління - це виконання певної програми в межах техніко-економічних обмежень; керуючі впливи - це плани робіт підрозділів, зворотній зв'язок - дані про хід господарського процесу: переміщення та реалізація товарів, стан устаткування, запаси на складі і т.д.

Очевидно, що і плани й зміст зворотнього зв'язку - не що інше, як інформація. Тому процеси формування керуючих впливів саме і є процесами перетворення економічної інформації. Реалізація цих процесів і складає основний зміст управлінських служб, у тому числі економічних.

До економічної інформації пред'являються наступні вимоги: точність, достовірність, оперативність.

Точність інформації забезпечує її однозначне сприйняття всіма споживачами. Достовірність визначає допустимий рівень перекручування інформації, що надходить, так і результат інформації, при якому зберігається ефективність функціонування системи. Оперативність відображає актуальність інформації для необхідних розрахунків і прийняття рішень в умовах, що змінилися.

Економічну інформацію прийнято поділяти за такими основних ознаках: функції управління, місце виникнення (рівень управління).

За функціями управління економічна інформація поділяється на: планово-облікову, нормативно-довідкову, звітно-статистичну інформацію.

Планова (директивна) інформація містить у собі директивні значення планованих і контрольованих показників бізнес-планування на деякий період у майбутньому (п'ятирічка, рік, квартал, місяць, доба).

Наприклад, випуск продукції в натуральному і вартісному вираженні, заплановані попит на продукцію, прибуток від її реалізації; обсяг реалізації товарів, заплановані попит на товари, витрати та прибуток, пов'язані з їх реалізацією.

Облікова інформація відбиває фактичні значення запланованих показників за визначений період часу. На підставі цієї інформації може бути скоригована планова інформація, проведений аналіз діяльності організації, прийняті рішення щодо більш ефективного управління підприємством, фірмою. У якості облікової інформації виступає інформація натурального (оперативного), бухгалтерського, фінансового обліку.

Наприклад, обліковою інформацією є: кількість товарів даного найменування, реалізованих за зміну (оперативний облік), заробітна плата працівників за зміну (бухгалтерський облік), фактичні витрати на реалізацію товару (бухгалтерський і фінансовий облік).

Нормативно-довідкова інформація містить різноманітні довідкові та нормативні дані, пов'язані з виробничими процесами та відносинами. Це найбільш об'ємний і різноманітний вид інформації. Достатньо відзначити, що в загальному обсязі інформації, що циркулює на фірмі, нормативно-довідкова інформація складає 50-60%.

Прикладами нормативно-довідкової інформації можуть служити: технологічні нормативи зберігання товарів, їх реалізації; вартісні нормативи (розцінки, тарифи, ціни); довідкові дані про постачальників і споживачів товарів і т.д.

У фірмі кількість нормативів може досягати декількох мільйонів, а обсяг нормативно-довідкової інформації - сотень мегабайт.

Звітно-статистична інформація відбиває результати фактичної діяльності фірми для вищих органів управління, органів державної статистики, податкової інспекції і т.д., наприклад, річний бухгалтерський звіт про діяльність фірми.

Класифікація економічної інформації за рівнем управління (місцю виникнення) містить у собі вхідну і вихідну інформацію.

Вхідна інформація - це інформація, що надходить у фірму (структурний підрозділ) ззовні та використовується як первинна інформація для реалізації економічних і управлінських функцій і задач управління.

Вихідна інформація - це інформація, що надходить з однієї системи управління в іншу. Та сама інформація може бути вхідною для одного структурного підрозділу як її споживача, так і вихідною - для підрозділу, що її виробляє.