в результаті банкрутства держава втрачає платника податку, і як наслідок – знижуються доходи до бюджетів різних рівнів та позабюджетних фондів;– 

при банкрутстві вагома частка працівників банкрута втрачає роботу і держава змушена збільшувати фінансування соціальних заходів;

Таблиця 1.1. Основні відмінності між фінансовою санацією та санацією, що проводиться в процесі провадження справи про банкрутство

№ п/п | Характерні ознаки | Санація, що проводиться у справі про банкрутство | Фінансова санація за ініціативою власників або менеджменту

1 | Прийняття рішення про санацію, погодження форм і методів | Приймається і погоджується кредиторами, затверджується господарським судом | Приймається та узгоджується власником або керівником (органом управління) підприємства

2 | План і програма | Розробляється власником (керівником), кредиторами, керуючим санацією, погоджується з комітетом кредиторів, затверджується судом | Розробляється власником або керівником

3 | Джерела | Узгоджуються з кредиторами | Обираються власником

4 | Зміни в структурі власності | В більшості випадків призводить до змін у структурі власності | Часто не призводить до змін у структурі власності

5 | Строк проведення | Після початку судового провадження і проходження певних судових процедур | До початку судового провадження

6 | Тривалість | Чітко регламентується судом | Визначається власником

7 | Керівник | Арбітражний керуючий | Керівник підприємства

8 | Залежність від кредиторів | Залежить по всіх ключових питаннях | Практично не залежить– 

в результаті масових банкрутств погіршується інвестиційний імідж держави перед іноземними та внутрішніми інвесторами.

З боку кредиторів:– 

кредитори, як правило, пов’язані з банкрутом, суб’єктами діяльності (позичальники, позиковці, працівники тощо), в наслідок банкрутства вони втрачають власних партнерів;– 

в результаті примусової ліквідації боржника його майно часто продається за зниженими цінами і виручки часто не вистачає на задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.

З боку власників:– 

втрата власних коштів та контролю над підприємством.

З боку працівників підприємства:– 

втрата роботи і основного доходу;– 

необхідність перекваліфікації для роботи на іншому підприємстві;– 

моральний чинник.

Отже, економічна сутність санації полягає у зміні потоків вартостей. Заходи санації, як правило, пов’язані із здійсненням додаткових витрат з метою отримання більших вигод, економією витрат, реалізацією непотрібного майна. Тобто, у процесі фінансової санації забезпечується збільшення доходів підприємства (вхідний потік вартості) і зменшення витрат (вихідний потік вартості). Ефект у вигляді різниці між вхідним і вихідним грошовими потоками має бути достатнім для забезпечення фінансової сталості підприємства.

Дослідження стратегій виходу підприємства з кризових ситуацій у ринковій економіці та пошук шляхів їхнього вдосконалення і є метою дослідження.

В результаті проведених досліджень можна стверджувати, що держава на сьогодні контролює санаційні заходи лише великих підприємств, санацією дрібних та середніх підприємств ніхто не займається, та саме таких підприємств в Україні є дуже багато. Але на нашу думку саме цей сектор підприємництва потребує підтримки держави.

Рис. . 1. Класична модель процесу фінансового оздоровлення

Досягнення поставленої в даному дослідженні мети передбачає вирішення комплексу таких головних завдань: визначити сутність фінансової санації підприємств; класифікувати та систематизувати причини фінансової кризи українських підприємств та визначити можливі шляхи усунення цих причин; визначити роль і місце фінансової санації підприємств в системі антикризового управління підприємством; проаналізувати структуру та динаміку показників фінансового стану та платоспроможності, визначити тенденції їх змін; оцінити діючі методи діагностики фінансового стану підприємства та заходи подолання кризи, які застосовують на сучасному. етапі; визначити ефективні напрями фінансової санації неплатоспроможних підприємств.

В економічній літературі використовується загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства, що передбачає послідовне здійснення відповідних заходів (Рис. .1.).

Процес фінансової санації починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу або прийняти рішення щодо доцільності проведення санації, або, якщо це зробити неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.

За проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію. На підставі обґрунтованої стратегії розробляється система санаційних заходів, формується програма та проект плану санації. На кінцевому етапі здійснюється реалізація цього плану.

Оскільки складовою системи антикризового управління є розробка стратегії оздоровлення, можна стверджувати, що необхідність запровадження контролінгу на підприємствах, які перебувають у кризовому стані, серед іншого, зумовлена потребою вироблення стратегії санації. Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства (рис. .2.):

Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи (згідно з класичною моделлю санації) дає змогу зробити висновок про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства.

Конфлікт між підприємтсвом та оточуючим середовищем |

Зміст стратегії |

Структура

Наступальна стратегія |

Активне використання наявного потенціалу, розширення діяльності та ринків збуту продукції | Швидка зміна структури

Стратегія делегування |

У зв’язку з неможливістю вирішення конфлікту власними силами, підприємство прагне отримати субвенції та іншу допомогу | Структура змінюється в міру необхідності

Компроміс, консенсус |

З метою вирішення конфлікту, підприємство прагне скооперуватися з іншим (Jiu Jitsu або Tai-Chi) | Структура змінюється у відповідності з домовленістю між партнерами

Захисна стратегія |

Підприємство йде з ринку та згортає діяльність | Структура не змінюється

Рис. .2. Стратегія санації та структура підприємства [126]

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують різні методи. Поряд із окремими загальноекономічними методами використовуються і специфічні методи. До загальноекономічних належать методи спостереження, порівняння, групування, комплексний аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування. До основних специфічних методів контролінгу відносять бенчмаркінг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, опитування, СВОТ-аналіз, нуль-базис-бюджетування, АВС-аналіз, XZY-аналіз.

Особлива практична цінність охарактеризованого функціонального інструментарію контролінгу проявляється при розробці та реалізації плану фінансового оздоровлення підприємства. Координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів визначають