Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини загалом, виражена в чи відсотках коефіцієнтах. Наприклад, питома вага посівів зернових культур у загальній посівній площі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації являють собою співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робітників машин і т.д.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, котрі характеризують ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища у відповіднім середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації і т.д.

Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами чи витратами, наприклад, виробництво продукції на один карбованець витрат, на одного робітника і т.д.

У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними показниками дуже часто застосовуються середні величини. Вони

використовуються для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ по якій-небудь ознаці. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для узагальнюючої характеристики рівня оплати праці досліджуваної сукупності робітників. У середній величині відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ по відповідному ознаці. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати праці і т.д.

В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), середньогармонічні, середньогеометричні, середньо-хронологічні, середньоквадратичні й ін.

При використанні середніх величин варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, ґрунтуючись на масових даних. У цьому їхня сила і недолік. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, що виглядають досить непогано, ховаються результати погано працюючих бригад, цехів і інших господарських підрозділів. За середніми даними не видні і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньо-груповими, а в деяких випадках і індивідуальних показниках.

Широке застосування знаходить угруповання інформації - розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи по відповідним ознаках. Якщо статистика використовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз'яснити зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

1. У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних угруповань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д.

Структурні угруповання дозволяють вивчати внутрішню будівлю показників, співвідношення в них окремих частин. З їхньою допомогою вивчають склад робітників по професіях, стажу роботи, віку, виконанню норм виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають структурні угруповання при аналізі зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) угруповання використовуються для визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними показниками. По характеру ознак, на яких ґрунтується аналітичне угруповання, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного вираження) чи кількісної.

2. По складності побудови розрізняють два типи угруповань: прості і комбіновані. За допомогою простих угруповань вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими по якому-небудь одній ознаці. У комбінованих угрупованнях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку по одній ознаці, а потім усередині кожної групи - по іншій ознаці і т.д. Таким чином, можуть бути побудовані двох-, трьохуровневі угруповання. Вони дозволяють вивчати дуже різноманітні і складні взаємозв'язки. Але необхідно відзначити і їхній істотний недолік. Побудова таких угруповань відрізняється високою трудомісткістю, а отримані результати дуже важко сприймаються. Тому для вивчення складних взаємозв'язків краще таке угруповання замінити декількома простими.

При побудові угруповань потрібно дуже серйозно відноситися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена у виді наступного алгоритму:

1) визначення мети аналізу;

2) збір необхідних даних по всій сукупності об'єктів;

3) ранжирування сукупності по обраному для угруповання ознаці;

4) вибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;

5) визначення середньо-групових показників по об'єднувальних і факторних ознаках;

6) аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і напрямку впливу факторних показників на досліджуваний результат.

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм розширюється за рахунок повтору (кілька разів) четвертого і п'ятого пунктів,

Таким чином, правильне угруповання інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

Балансовий спосіб служить головним чином для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких повинні, бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування.

Також він широко використовується при аналізі забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі повноти їхнього використання.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, показується потреба в трудових ресурсах, а