В Коломийському УЕГГ для розрахунку доходів від транспортування та постачання природного газу застосовуються тарифи на транспортування та постачання природного газу, затверджені НКРЕ України. Але ці тарифи є досить низькі, вже протягом декількох років не відповідають фактичним видаткам, що приводить до штучно створених збитків. Тому рентабельність не розраховується.

Крім транспортування та постачання природного газу управління газового господарства займається іншими видами діяльності, до яких відносяться:

- газифікація квартир природним газом та реконструкція систем газопостачання;

- ремонт, заміна, перемонтаж, додаткова установка газового обладнання і його технічне обслуговування у всіх категорій споживачів;

- роботи по виготовленню запчастин, які виконує механічна майстерня;

- інші види робіт (врізки, пуск газу, наладка газового обладнання, технагляд за будівництвом газових мереж, виконання проектної документації та інш.).

Рівень рентабельності іншої діяльності визначається, виходячи із співвідношення:

, (2.5)

де Пін – прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, тис.грн.

Сін – собівартість реалізованої продукції, робіт і послуг іншої діяльності,тис. грн.

Для кожної допоміжної служби розробляється та затверджується кошторис витрат і план по виконанню робіт і наданню послуг основним службам газового господарства, стороннім організаціям та іншим споживачам їх продукції і послуг. При складанні кошторисів витрат допоміжних служб повинен відображатися обсяг робіт і послуг в натуральному грошовому вираженні по окремих їх видах, що дозволяє визначити собівартість одиниці робіт і послуг і забезпечувати розподіл витрат по споживачах.

Фондовіддача визначається за формулою :

(2.6)

де Ор – обсяг транспортування та постачання природного газу в грошовому вираженні, грн.;

Ф – середньорічна вартість ОФ підприємства, грн.

Дані про обсяги подачі природного газу, втрати природного газу, середньобліковукову чисельність працівників управління, кошти, які надходять на рахунок управління за транспортування та постачання природного газу, собівартість транспортування та постачання природного газу, собівартість реалізованої продукції, робіт і послуг беруться зі звітних даних підприємства.

2.3 Класифікація, відбір та методика кількісної оцінки факторів, що впливають на рівень витрат операційної діяльності підприємства

Основне завдання економіко-статистичного аналізу рівня і динаміки собівартості робіт і послуг зводиться до виявлення резервів зниження собівартості по факторах, на підставі чого розробляються заходи по зниженню витрат виробництва.. Під факторами розуміють технічні, економічні та інші причини у виробничо-господарській діяльності підприємств з газопостачання, наслідком яких є зміна абсолютної величини витрат на одиницю робіт, послуг з транспортування, постачання природного газу, іншої діяльності. Фактори, які впливають на собівартість продукції - це об`єктивні постійно діючі причини, які впливають на її зміну.В процесі класифікації фактори розподіляють на 3 групи:

- природні (підземні і наземні);

- техніко-технологічні ( технічні, технологічні);

- організаційно-економічні (організаційні, соціально-економічні).

Детальна класифікація факторів, що впливають на рівень собівартості продукції, робіт і послуг в газовому господарстві наведена на Рисунку - 2.2.

Існує багато факторів, які мають вплив на формування величини собівартості реалізації природного газу, проте при дослідженні недоцільно включати в розрахунки велику кількість чинників, оскільки це ускладнює розрахунки і знижує їх точність. Тому при проведенні кількісної оцінки впливу різних факторів на собівартість необхідно відібрати ті, вплив яких є найвагомішим.

При аналізі собівартості транспортування та постачання природного газу в Коломийському УЕГГ важливим етапом є визначення факторів, які найбільш суттєво впливають на досліджуваний показник. До них відносяться:

- рівень придатності ОФ підприємства, який можна охарактеризувати з допомогою коефіцієнта придатності ОФ;

- величина втрат технологічного характеру, яка характеризується з допомогою таких показників, як: частка втрат газу при транспортуванні та питомі витрати газу на власні потреби;

- структура кадрів підприємства, для аналізу якої можна використати питому вагу чисельності працівників в допоміжних підрозділах;

- обсяги проведення робіт (кількість газифікованих квартир та протяжність вуличної газової мережі).

Для кількісної оцінки вищевказаних показників використовують формули:

Коефіцієнт придатності ОФ :

, (2.7)

де Фп - початкова вартість ОФ, грн.

Фзн-- величина зносу ОФ, грн.

- середньорічна вартість ОФ, грн.

Частка технологічних втрат газу при його транспортуванні:

, (2.8)

де Q в т - величина технологічних втрат газу при транспортуванні, тис. м3;

Q - обсяг подачі газу, тис. м3

Питомі витрати газу на власні потреби :

, (2.9)

де Qвп - витрати газу на власні потреби, тис. м3;

Qреал - обсяг реалізації газу, тис.м3

Питома вага чисельності працівників допоміжних підрозділів :

, (2.10)

де Чдоп - чисельність працівників, що зайняті в допоміжних підрозділах, люд.;

ССЧ - середньоспискова чисельність працівників підприємства, люд.

Рис. 2.2 – Класифікація факторів, що впливають на рівень витрат операційної діяльності.

2.4 Методика аналізу витрат операційної діяльності

Одне з найважливіших завдань, яке стоїть перед будь – яким підприємством – зниження операційних витрат продукції, робіт, послуг. Для вивчення можливостей зниження витрат застосовують метод економічного аналізу. Під методом розуміють спосіб підходу до вивчення дійсності, спосіб дослідження явищ природи та суспільства. Загальним методом дослідження є діалектичний метод. Його особливості полягають в тому, що досліджувані явища розглядаються у взаємозв’язку та взаємообумовленості, в русі, зміні та розвитку. Під методом економічного аналізу розуміють діалектичний підхід до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.

Особливостями методу економічного аналізу є:

§ використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;

§ вивчення причин змін цих показників;

§ виявлення та вимірювання взаємозвязку між цими показниками з метою досягнення найкращих результатів.

Продовженням діалектичного підходу до аналізу є наявність його методики, тобто визначення основних етапів, способів та прийомів його проведення.

Усі ці способи і прийоми економічного аналізу поділяються на дві групи:

1. традиційні;

2. нетрадиційні.

До традиційних способів і прийомів відносяться: використання абсолютних відносних та середніх величин показників рядів динаміки, застосування порівняння,