Структурні складові циклу | Фактори

Конструкторські | Технологічні | Організаційні

Час безпосереднього виготовлення | - Структурний і кількісний склад виробу;

- Габарити, маса виробу;

- Складність і точність деталей;

- Матеріаломісткість конструкції;

- Рівень уніфікації. | - Раціональність технологічного процесу і його відповідність типу і об’єму виробництва;

- Технічний рівень знарядь праці;

- Коефіцієнт прогресивної технологічної оснащеності. | - Раціональність організації робочого місця і характер його обслуговування;

- Форми оплати праці і їх прогресивність.

Час допоміжних процесів і технологічного контролю | - Складність деталей і вимоги, які пред’являють до їх якості;

- Склад виробу;

- Габарити. | - Раціональність технологічних процесів контролю;

- Технологічний рівень контрольно – вимірювальних приладів і апаратури. | - Раціональність організації технологічного контролю (охват контролними операціями, розміщення контрольних точок і персоналу.

Час транспортуван-ня | - Габарити і маса.

- Число деталей і збірних одиниць. | - Відповідність застосування транспортних засобів і операцій прогресивному рівню. | - Раціональність організації транспорту, наявність транспортних засобів і їх відповідність для переміщення маршрутизація перевезень.

На тривалість виробничого циклу має вплив величина партії деталей, виробу і вид руху предметів в процесі їх обробки, трудомісткість об’єму тобто робочого часу, необхідного для отримання готового виробу, тривалість перерв у виробничому процесі.

2.4 Система показників для оцінки ефективності

виробничого циклу

Для того, щоб прості елементи виробництва поєднались в один стрункий діючий процес, потрібна організація виробництва, тобто поєднання простих елементів та дільниць виробництва. Окремі елементи виробничого процесу повинні відповідати один одному за якісними та кількісними ознаками. Чим складніший та доскона-ліший елемент виробництва, тим більшою мірою нормальний хід виробництва залежить від правильності їх поєднання, що забезпе-чується організацією виробництва.

Організація виробництва являє собою сукупність форм, методів та прийомів доцільного поєднання в часі та просторі засобів вироб-ництва, предметів праці та самої праці, що утворюють конкретну виробничу систему з метою досягнення сформованих цілей, отри-мання певного кінцевого результату: випуску продукції, виконання робіт, надання послуг.

Це визначення стосується однаковою мірою як основного, так І допоміжного виробництва, але найбільше практичне значення має саме для основного виробництва, оскільки воно визначає профіль діяльності підприємства, його місію.

Безперечно, кожне виробництво має свої особливості, але незалежно від них можна виділити деякі загальні принципи раціональної організації виробництва як в основних, так і в допоміжних підрозділах підприємства. До них насамперед належать пропорційність, паралельність, прямоточність , безперервність, ритмічність та надійність.

Принцип пропорційності полягає в тому, що на всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємопов'язаній систем і машин і обладнання повинна бути однакова пропускна здатність щодо випуску продукції чи виконання робіт (надання послуг). Рівна пропускна здатність означає, що трудомісткість продукції чи робіт на всіх операціях процесу повинна бути однаковою. Пропорційність повинна дотримуватись не тільки між підрозділами основного виробництва; всі підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництва за своєю потужністю повинні відповідати пропускній здатності основних підрозділів. Чим вищий рівень пропорційності, тим досконалішою є виробнича система, вища її ефективність , повніше використовуються виробничі можливості.

На практиці, однак, добитись цього надзвичайно важко, пропорційність часто порушується, і появляються диспропорції. Ці диспропорції є закономірним результатом розвитку виробництва і основне завдання полягає саме в тому, щоб своєчасно та в найкоротші строки усунути їх, ліквідувати так звані "вузькі місця" за рахунок різних організаційних і технічних заходів.

Рівень пропорційності виробництва можна оцінити кількісно величиною відхилення пропускної здатності по кожному етапу процесу або структурному підрозділу за відомою формулою середньоквадратичного відхилення:

(2.2)

де: - пропускна здатність (потужність) відповідного етапу (цеху) у прийнятих одиницях; - обсяг виробництва за планом у прийнятих одиницях вимірювання; - кількість етапів (цехів).

Середню пропуску здатність можна визначити наступним укрупненим показником пропорційності:

(2.3)

При оцінках рівня пропорційності потрібно добитись, щоб пропускна здатність по всіх підрозділах вимірювалась однаковими показниками.

Принцип паралельності передбачає одночасне, паралельне вико-нання окремих операцій, робіт, процесів з виготовлення продукції . Цей принцип має особливе значення при виконанні складних робіт, при випуску складної продукції. Послідовне виконання таких операцій чи робіт призвело би до значного збільшення тривалості виробничого процесу та циклу.

Паралельність реалізується за рахунок раціонального поділу виробничого процесу (циклу) на складові частини, ведення робіт широким фронтом та суміщення часу виконання різних операцій.

Рівень паралельності виробничого процесу (циклу) можна характеризувати за допомогою коефіцієнта паралельності, що визначається за формулами:

, (2.4)

де: - тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт; - фактична тривалість виробничого циклу, за умов, що склалися; - кількість етапів робіт.

Принцип прямоточності передбачає, що оброблювані предмети (об'єкти) повинні проходити найкоротший шлях по всіх стадіях та операціях виробничого процесу. Дотримання цього принципу забезпечується розміщенням робочих місць (цехів) за ходом технологічного процесу. Основна мета при цьому - максимальне скорочення часу на транспортні операції. Прямоточність важлива в організації виробничих процесів як на підприємстві, так і в цехах, дільницях і т.п.

Рівень прямоточності можна оцінити кількісно коефіцієнтом прямоточності, який визначається за формулою:

, (2.5)

де: - тривалість транспортних операцій в загальній тривалості циклу.

Для максимальної реалізації принципу прямоточності взаємне розміщення будівель та споруд на території підприємства, а також розміщення в них основних цехів повинно відповідати вимогам виробничого процесу: створюється поступовий та найкоротший потік матеріалів, готових виробів без зустрічного та зворотного руху. Допоміжні цехи та склади розміщуються якомога ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.

Принцип безперервності вимагає, щоб в процесі виготовлення продукції чи виконання робіт перерви між послідовно виконуваними технологічними операціями були зведені до мінімуму або взагалі повністю ліквідовані. Певною