Передумовою безперервності виробництва є прямоточність, тобто забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів по всіх стадіях та операціях виробничого процесу.

При підтриманні безперервності дуже важливо забезпечити узгоджене просування предметів праці по різних стадіях виробництва із завантаженням обладнання та використанням робочого часу. Рівень безперервності виробничого процесу та циклу характе-ризується коефіцієнтом безперервності, який визначається за фор-мулою:

, (2.6)

де: - тривалість технологічної частини виробничого циклу.

Коефіцієнт безперервності виробничого процесу можна визна-чити і через час перерв за формулою:

, (2.7)

де: - час перерв у складі виробничого циклу.

Принцип ритмічності дуже тісно пов'язаний із принципом безперервності . Він означає, що робота всіх підрозділів підприємства по-винна підпорядковуватись певному ритму, тобто повторюваності. Отже ритмічність - це регулярне повторення процесу через рівні проміжки часу. При дотриманні цього принципу за рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції, виконується одна-ковий обсяг робіт, тобто забезпечується рівномірне завантаження робочих місць та виконавців.

Ритмічність виробництва має важливе значення для забезпе-чення повного інтенсивного та екстенсивного використання обладнання та раціонального використання робочого часу.

Рівень ритмічності можна характеризувати коефіцієнтом рит-мічності. В практиці існує чимало різних підходів до визначення цьо-го показника, але найчастіше використовується той, що враховує максимум негативних відхилень випуску продукції від заданого рівня (плану):

, (2.8)

де: - щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях вимірювання; - тривалість аналізованого періоду; - плановий випуск продукції.

В окремих випадках коефіцієнт ритмічності виробництва через випуск продукції за формулою:

, (2.9)

де: - фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

Укрупнено коефіцієнт ритмічності можна визначити через час роботи підприємства (підрозділу):

, (2.10)

де: - кількість робочих днів місяця, протягом яких продукція випускалась згідно з графіком; - загальна кількість робочих днів за місяць.

Наведені формули можна використати успішно у випадках, коли природних факторів.

Принцип надійності передбачає створення таких організаційних умов функціонування та розвитку системи і процесу виробництва, за яких можливості збоїв в ході виробництва від встановленого ритму були б зовсім усунені або зведені до мінімуму з метою досяг-нення максимальних виробничих результатів. Вирішення цього завдання пов'язане не тільки з високим рівнем організації об'єкта управління - керованої системи, але й з надійністю функціонування керуючої системи. Це означає, що структура апарату управління повинна гарантувати достовірність передачі всієї інформації про хід виробничого процесу, не допускати перекручень керуючих команд та інших даних, забезпечувати безперебійність зв'язку в системі управління.

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. Залежно від специфіки об'єкта для аналізу потрібно вибрати кон-кретні показники, що характеризують надійність. Такими показ-никами можуть бути: середня наробка до першої відмови, наробка на відмову, безвідмовність та ін.

В загальному вигляді надійність системи (процесу, виробу тощо) можна характеризувати коефіцієнтом надійності:

, (2.11)

де: - сумарний час роботи системи (конструкції) за певний період; - сумарний час простоїв, пов'язаних з виявленням та усуненням причин відмов та відповідної профілактики, налагоджу-ванням тощо.

Рівень організації праці можна оцінити з допомогою таких показників.

Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією:

, (2.12)

де:- розряд робітника; - складність виконуваних робіт.

Коефіцієнт використання робочого часу:

, (2.13)

де: - ефективно відпрацьований робітником час; - Максимально можливий час.

Коефіцієнт трудової дисципліни:

(2.14)

де: - внутрізмінні простої; - тривалість зміни; - чисельність робітників, які порушили дисципліну; - тривалість цілоденних простоїв; - середньооблікова чисельність працюючих; - ефективний фонд часу, відпрацьованого працівниками.

2.5 Методика аналізу показників

В основі методології економічного аналізу лежить діалектичний підхід до вивчення та оцінювання результатів і динаміки розвитку виробничих відносин, узагальнення впливу факторів, тенденцій на досягнуті результати шляхом опрацювання спеціальними прийомами.

Метод аналізу – це системне комплексне та безперервне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва.

Узагальнено методи аналізу можна класифікувати так:

- традиційні (логічні) методи;

- економіко-математичні;

- методи експертних оцінок.

До традиційних методів аналітичних досліджень належить порівняння, у процесі якого досліджуване явище, предмети зіставляють із уже відомими досліджуваними раніше для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними. Порівнюючи звітні дані з плановими, виявляють ступінь виконання завдань. Це також дозволяє охарактеризувати динаміку показників.

Розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий. Горизонтальний використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня показника від базового та оцінки відхилень. Абсолютне відхилення можна виразити абсолютним приростом:

(2.15)

де – значення показника в і-му періоді,

– значення показника в базовому періоді.

Відносне відхилення характеризують базисним темпом росту:

(2.16)

Вертикальний порівняльний аналіз застосовують для вивчення структури економічних явищ шляхом розрахунку питомої ваги кожного з елементів витрат у загальному цілому.

Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року.

Метод деталізації полягає в розкладанні, розчленуванні загальних показників на складові. Зокрема показник тривалості виробничого циклу деталізуємо, розкладаючи його на періоди тривалості підготовчо-заключних, технологічних, природних процесів тощо. Необхідність використання даного методу викликана тим, що:

- вивчення загального показника не розкриває характеру і розміру впливу усіх факторів на динаміку витрат;

- у загальному показнику підсумовують нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються і тим самим прикривають основні зміни, що відбулися.

3. Аналіз тривалості виробничого циклу

3.1 Аналіз та динаміка основних техніко – економічних показників

ТзОВ “З Бетони”

Проведення аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства є важливим етапом