Доходи, визнані в бухгалтерському обліку, як правило, визнаються валовими доходами і в податковому обліку, але відмінність може бути в результаті того, що вони не збігаються по звітних періодах, оскільки момент визнання доходу в бухгалтерському і податковому обліку різні. Крім того, встановлено різні підходи до визнання доходів і валових доходів по окремих операціях, які визнаються валовими доходами і не є доходами в бухгалтерському обліку. Слід зауважити, що податковий прибуток відрізняється від облікового наявністю постійних і тимчасових податкових різниць, які виникають між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань у бухгалтерському обліку та податковому законодавстві. Відповідно дохід і витрати у бухгалтерському та податковому обліку не є тотожними величинами передусім через різне визначення дати визнання доходу і витрат у бухгалтерському обліку та валового доходу і валових витрат – у податковому. Незбіг бухгалтерського і податкового прибутку є результатом того, що ці показники розраховують за різною нормативною базою:

- бухгалтерський прибуток обчислюють зіставленням доходів і витрат, визнаних та оцінених відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- податковий прибуток визначають відповідно до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” зіставленням валових витрат і валових доходів.

Різниця, яка виникає між бухгалтерським і податковим прибутками, має назву податкової різниці.

Основні відмінні риси у визначенні бухгалтерського та податкового прибутку наведені в додатку В.

Що стосується ПДВ, то відповідно до пп. 7.2.8 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” з метою обчислення податкових зобов’язань платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктом оподаткування згідно із статтею 3 та звільнені від оподаткування згідно із статтею 5 цього закону.

Система визначення ПДВ включає окремі первинні документи (податкові накладні, вантажно-митні декларації) і аналітичні регістри, узгоджені з синтетичним бухгалтерським обліком. Слід зауважити, що з ПДВ законодавством визначено форми первинних податкових документів та регістрів, які є підставою для складання податкової звітності з цього податку. Так, відповідно до Закону “Про податок на додану вартість” усі операції з поставки (повної або часткової) товарів (робіт, послуг) мають оформлюватися податковою накладною, яка є одночасно звітним та розрахунковим документом.

Зведені результати обліку податкових накладних відображають у реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, дані з якого надалі переносять до податкової декларації з ПДВ. Форму і порядок заповнення цих документів визначено Наказом №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30 травня 1997 року [32, с.59].

Свого часу Міністерство фінансів України, переймаючись проблемою обліку податків на підприємствах, затвердило низку нормативних документів, спрямованих на виконання Законів “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість”, а саме:

- Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів від 24 червня 1997 року №159;

- Рекомендації з бухгалтерського обліку валових витрат і валових доходів від 4 серпня 1997 року №168;

- Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1 липня 1997 року №141.

Перші два накази, як відомо, при переході на новий План рахунків з 2000 року були скасовані. На сьогодні залишилася чинною лише остання Інструкція стосовно обліку ПДВ на рахунках фінансового обліку.

Однією з причин такого стану методології податкового обліку в Україні, коли він законодавчо вимагається від платників податків, а самої методології обліку практично не існує, є відомча розмежованість. Проблемою податкового обліку намагаються займатися у нас два відомства: Міністерство фінансів України та Державна податкова адміністрація України. На перше з них законодавством покладено розробка методології бухгалтерського обліку, а на друге – облік та стягнення податків (зборів). Однак хто має займатися методологією саме податкового обліку – невідомо.

Принагідно згадати про бажання змінити ситуацію на краще з боку Міністерства фінансів, коли наказом від 29 січня 2007 року №45 були введені Методичні рекомендації про складання регістрів бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат. Проте рівно через рік Міністерство фінансів наказом № 31 від 18 січня 2008 року скасував наказ №45. Основними причинами недовговічності останнього наказу є те, що він, по-перше, суперечив нормам Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, а по-друге, Методичні рекомендації не містили прикладу заповнення регістрів обліку – відомостей та розроблювальних таблиць.

Крім того, експеримент пропонованих регістрів обліку показав, що на виконання нового обсягу роботи (заповнити 11 відомостей і 4 розроблювальні таблиці) потрібне додаткове ресурсне забезпечення. По-перше, потрібно було вводити окрему посаду бухгалтера, причому це мав бути бухгалтер з високим рівнем професійних знань системи оподаткування та практичних навичок у веденні податкового і фінансового обліку. По-друге, не обійтися було і без нового програмного забезпечення, оскільки Рекомендації передбачали ручну форму обліку, яка вже мало де застосовується.

Такі приклади яскраво свідчать про складність проблем податкового обліку, особливо з податку на прибуток. Прагнення вирішити їх простою трансформацією даних фінансового обліку до рівня рядків декларації зазнало невдачі. Тому слід шукати інші прийоми обліку [36, с.49-50].

У сучасних умовах особливого значення набуває підвищення ефективності ведення податкового обліку та здійснення аудиту податкової звітності.

Для правильного тлумачення