нововведення в податковому законодавстві;
·
процентні ставки, що змінюються, і курси валют на фоні інфляції, що продовжується.
Ринкові відносини, що встановлюються в нашій економіці, припускають повну самостійність підприємств в вирішенні ряду проблем, таких як:
·
визначення виробничої програми на основі вивчення ринку;
·
відповідальність виробників при розпорядженні своєю продукцією і доходами, оскільки неефективно працююче підприємство, що терпить збитки, не фінансуватиметься бюджетом, а в установленому порядку оголошуватиметься банкрутом;
·
кваліфікований вибір партнера, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, оскільки від цього залежить перспектива майбутньої співпраці. Підприємства повинні бути упевнені в економічній спроможності і надійності потенційних партнерів, тому становлення ринкових відносин припускає і обумовлює необхідність вивчити фінансову звітність можливих контрагентів для оцінки їх прибутковості і платоспроможності перед укладенням господарського договору.
Варіанти рішення цих задач позначаться на результатах господарської діяльності у вигляді ряду показників відображають наявність, розміщення і використання фінансових результатів.
Одним з головних принципів ринкової економіки є рентабельність роботи підприємства. Прибуток характеризує ефективність господарської діяльності підприємства і є джерелом фінансування його подальшого розвитку. Встановлену частину прибутку підприємство відраховує до бюджету на державні і муніципальні потреби, що багато в чому визначає можливість розвитку економіки держави і регіонів. У бухгалтерському обліку повинен відображатися весь прибуток підприємства, його використання і пов'язані з цим розрахунки.
Кінцевим фінансовим результатом роботи підприємства є, як правило, прибуток. Проте в процесі роботи по деяких господарських операціях у підприємства можуть виникати і збитки, які зменшують одержаний прибуток і знижують рентабельність. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансових результатів від реалізації і доходів від внереалізаційних результатів, зменшених на суму витрат по цих операціях.
Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання чинників виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є вироблена продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачу [4, 122с.].
На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість уречевленої праці і живої праці. Вартість живої праці відображає знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша є заробітною платнею працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом чинників, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому значенні для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної вартості відображає чистий дохід, який реалізується тільки в результаті продажу продукції, що означає суспільне визнання її корисності.
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошову виручку, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, які приймають форму собівартості продукції.
Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про отримання прибутку. Підприємець завжди ставить свою за мету прибуток, але не завжди її витягує. Якщо виручка рівна собівартості, то відшкодовані лише витрати на виробництво і реалізацію продукції. Реалізація відбулася без збитків, але відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виручку, підприємство одержує збитки – негативний фінансовий результат, що ставить його в достатньо складне фінансове положення, що не виключає і банкрутство.
Отже, прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету [48,37с.].
Прибутковість підприємства слід розглядати у двох основних вимірах: по-перше, як прибутковість усього підприємства щодо всього авансового капіталу, по-друге, як прибутковість виготовлення окремої партії товарів. Така прибутковість вимірюється відношенням прибутку до собівартості певної партії товарів.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Прибуток безпосередньо пов'язаний з категорією «витрати виробництва». Прибуток — це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому виразі є собівартість продукції [16,265с.].
Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є одним з найважливіших чинників їх успішного розвитку.
Прибуток — це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [23,187с.].
Прибуток – це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства :
-
виробництво і реалізація
-
якість і асортимент
-
ефективність використання виробничих ресурсів
-
собівартість продукції
Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами [40,58с.].
Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я. Таким чином, у збільшення прибутку